Іменем україни
26 листопада 2015 року Справа № 876/8716/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання виплатити грошову допомогу,
ОСОБА_1 22.07.2014 року звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області, в якому просив зобов'язати виплатити грошову допомогу у розмірі 35912,60 грн.
В позовній заяві зазначає, що 08 січня 2014 року він подав до Управління Пенсійного фонду в Долинському районі Івано-Франківської області пакет документів для отримання пенсії. За результатами розгляду документів йому було призначено пенсію у розмірі 3591,26 коп. Подавши документи, він, як людина, яка всю свою трудову діяльність пропрацювала лікарем в закладах охорони здоров'я, про що подав підтверджуючі документи, розраховував на отримання вищезазначеної грошової допомоги у розмірі 10-ти місячної пенсії в розмірі 35912, 60 грн. В березні 2014 року позивач отримав першу виплату пенсії, однак грошову допомогу йому нараховано не було, порахувавши, що його страховий стаж становить лише 32 роки 10 місяців та 4 дні.
Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2014 року позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції УПФ України в Долинському районі Івано-Франківської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
УПФ України в Долинському районі Івано-Франківської області вважає, що відповідно до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника і страховий стаж за роботу по сумісництву, якщо він навіть входить до Переліку посад, що ним передбачені, не дають право на пенсію за вислугу років, а тому позивачу недостатньо спеціального стажу для виплати вищезазначеної грошової допомоги.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41 та ч.4 ст.196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга належить до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, що з 13.10.2013 року позивачу призначено пенсію за віком при страховому стажі роботи 42 роки 2 місяці.
01.04.2014 р. позивач звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі з проханням виплатити грошову допомогу при призначенні пенсії у розмірі десяти місячних пенсій. Позивачу було відмовлено, як і відмовлено при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. У своїх відповідях за №1884/03 від 10.04.2014 року та №397/П-4 від 01.07.2014 р. ОСОБА_1 повідомлено, що «...відповідно до записів у трудовій книжці Ви з 06.06.1995р. по 31.12.1997р. працювали у міській медичній управі міськвиконкому на посаді головного спеціаліста з педіатрії. Міська медична управа не передбачена Переліком №909, посада головного спеціаліста з педіатрії згідно з «Переліком лікарських посад у закладах охорони здоров'я», затвердженим наказом МОЗ України від 22.06.1995р. №114, до категорії лікарів не відноситься. Отже, страховий стаж на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 32 р.10 м. 4 дні, що не дає права на призначення грошової допомоги». «...Основною умовою призначення пенсії за вислугу років є те, що зайнятість на зазначених у Переліку посадах має бути за основним місцем роботи. Робота на посаді, не передбаченій Переліком, а також робота на посадах, що ним передбачені, проте за сумісництвом, не дають права на пенсію за вислугу років» (а.с.10-11, 12-13, 21-22).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 досяг пенсійного віку, його загальний страховий стаж, який дає право на отримання вихідної допомоги, становить більше 35 років, до цього він не отримував будь-якої пенсії. В жодному нормативно- правовому акті не має прямої вказівки на те, що робота за сумісництвом передбачає відмову у виплаті грошової допомоги при призначенні пенсії у розмірі десяти місячних пенсій.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків-35 років, для жінок-30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій на день її призначення.
Згідно зі статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на грошову допомогу мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менш ніж мінімальний страховий внесок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» встановлено, що до переліку закладів охорони здоров'я робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичні центри.
До переліку посад згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 909, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, належать лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
З матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки серії НОМЕР_1 видно, що ОСОБА_1 з 01.08.1978 року по 08.08.1979 року працював на посаді лікаря-інтерна по спеціальності педіатрія; з 08.08.1979 року по 20.09.1989 року - дільничний лікар-педіатр Вигодської лікарні; з 20.09.1989 року по 02.01.1990 року - лікар-педіатр грудного відділення Долинської дитячої лікарні; 02.01.1990 року - переведений на посаду завідуючого грудним відділенням; 02.04.1990 року - переведений на посаду заступника головного лікаря району; а з 06.06.1995 року призначений на посаду головного спеціаліста по педіатрії по переводу в міську медичну управу, де працював до 31.12.1997 року; з 02.01.1998 року по 27.06.2000 року - міський педіатр Івано-Франківської міської дитячої лікарні; з 29.06.2000 року по 14.11.2011 року - заступник головного лікаря по ОХМД Долинської ЦРЛ та з 15.11.2011 року - лікар-педіатр та підлітковий терапевт Вигодського НКРЦ Івано-Франківської обласної ради (а.с.6-9).
В період з 01.09.1998 року по 27.06.2000 року ОСОБА_1 працював лікарем-педіатром на 0,5 ставки за сумісництвом на станції швидкої та невідкладної медичної допомоги м. Івано-Франківська, а з 22.06.1995 року до 31.12.1997 року позивач працював в Івано-Франківській міській дитячій клінічній лікарні на посаді лікаря-ординатора соматичного відділення №1, що підтверджується відповідними довідками №140 від 09.12.2013 року та №659 від 02.12.2013 року (а.с.25, 26).
1 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою про виплату грошової допомоги. 10 квітня 2014 року йому було відмовлено. Підставою відмови послужило те, що в в ОСОБА_1 страховий стаж становить лише 32 роки 10 місяців та 4 дні, замість 35 років.
Відповідно до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника і страховий стаж за роботу по сумісництву, якщо він навіть входить до Переліку посад, що ним передбачені, не дають право на пенсію за вислугу років, а тому позивачу недостатньо спеціального стажу для виплати вищезазначеної грошової допомоги.
Основною умовою призначення пенсії за вислугу років та оплату грошової допомоги є те, що зайнятість на зазначених у Переліку посадах має бути за основним місцем роботи. Робота на посаді, не передбаченій Переліком, а також робота на посадах, що ним передбачені, проте за сумісництвом, не дають права на пенсію за вислугу років та сплату грошової допомоги в розмір 10-ти місячних пенсій .
Слід наголосити, що періоди роботи за сумісництвом рахуються до загального трудового стажу, а до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи за сумісництвом не зараховується.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що пенсія за вислугу років є соціальною гарантією, яка надається державою окремим спеціалістам, і полягає у матеріальній компенсації, пов'язаній із залишенням роботи, яка призводить до втрати професійної працездатності або придатності, та можливістю влаштуватись на іншу (більш безпечну) роботу або залишатись непрацюючим. Отже особи, які працюють за сумісництвом, не користуються певними можливостями для зарахуванням періоду роботи за сумісництвом до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, а відтак і отримання грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних пенсій.
Вказана позиція висловлена Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.102015 року справа № К/800/28996/15.
Крім того,колегія вважає наголосити, що на роботі за сумісництвом позивачем не сплачено відповідного розміру страхового внеску і ця робота не вказана у його трудовій книжці.
Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 198 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п.1, 4 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, доводи апеляційної скарги висновки суду спростовують, а тому така підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.41, 160, 195, 196, 198 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області задовольнити.
Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2014 року у справі №343/1909/14-а скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук