30 листопада 2015 року Справа № 876/9776/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Рожнятівському районі на постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Рожнятівському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію,-
10.08.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання відмови про призначення пенсії не чинною та зобов'язати призначити пенсію в пільговому обчисленні стажу роботи за період з 17.08.1993 року по 19.12.2000 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відмова відповідача призначити йому пенсію на пільгових умовах є протиправною, оскільки протягом 1993-2000 років він працював на посаді із шкідливими та важкими умовами праці.
Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії в пільговому обчисленні стажу роботи за період з 17.08.1993 року по 19.12.2000 року - неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі додатково зарахувати по одному році до стажу роботи відповідно до абз.10 ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період його роботи з 17.08.1993 року по 19.12.2000 року на посаді коваля у ВАТ «Лісопромислове підприємство «Осмолода» та провести перерахунок і виплату пенсії з часу її призначення, тобто з 14.02.2015 року.
Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі покликається на те, що однією з обов'язкових умов для призначення пенсії на пільгових умовах згідно із п.«а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є результати атестації робочого місця, які б підтверджували зайнятість працівника повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці. Оскільки атестація робочого місця позивача у спірний період не є підтверджена, тому право на пільгову пенсію він не набув.
Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у п.4 постанови КМ України №442 від 1992 року вказано, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
У зв'язку з цим позивач не може нести відповідальність за несвоєчасне чи неналежне проведення атестації робочого місця.
Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.
Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що згідно записів з трудової книжки, позивач з 1980 року був прийнятий на роботу в Лісокомбінат «Осмолода». 17.08.1993 року, переведено на посаду коваля 4-розряду на якій він працював до 19.12.2000 року. (а.с.7-11)
Відповідно до позиції 1110200а-13227 розділу металообробка, підрозділу ковальсько-пресове виробництво Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 162, від 11.03.1994, віднесено посаду коваля ручного кування.
У зв'язку з досягненням відповідного віку та набуття стажу роботи позивач звернувся до відповідача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, проте листом УПФУ в Рожнятівському районі №1827/03 від 20.04.2015 року йому було відмовлено в призначені пенсії за віком за списком №1, у зв'язку з відсутності пільгового стажу роботи, який був би підтверджений первинними документами згідно чинного законодавства, а також за відсутністю відомостей про проведення атестації робочого місця (а.с.12, 13).
Вважаючи дану відмову протиправну позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Згідно п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком особи, незалежно від місця останньої роботи - працівники, зайняті повний робочий день, на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 р. (далі - Порядок) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) №41 від 01.09.1992 р. (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 вказаного Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відмова УПФУ в Рожнятівському районі у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є обґрунтованою та відповідає вимогам закону.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.09.2013 р. у справі № 21-183а13 та постанові від 14.04.2015 р. у справі № 21-383а14, які з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції.
За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі задовольнити, а постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2015 року у справі 350/1170/15-а скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М.Ліщинський
Судді О.І.Довга
І.І.Запотічний