Копія
Справа № 822/2663/15
23 листопада 2015 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.
при секретаріВарченко В.В.
за участі: представника позивача представника відповідачаОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 с. Стреків Деражнянського району Хмельницької області до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів в якому просить стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 травня 2014 року по 30 березня 2015 року в сумі 21430 (двадцять одна тисяча чотириста тридцять) грн.., 18 коп.; стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Свій позов позивач мотивує тим, що 20 травня 2014 року він був звільнений з посади пожежного-рятувальника 28 державного пожежно-рятувального поста 11 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.
З позивачем достроково розірвано контракт на підставі підпункту 3 пункту 176 (за станом здоров'я) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.
Належні позивачу при звільнені кошти відповідач перерахував частинами, що підтверджується банківськими виписками.
Розмір фактично виплачених коштів не відповідає розміру коштів які відповідач зобов'язаний був нарахувати та виплатити позивачу, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Постановою Вищого адміністративного суду від 05 березня 2015 року зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку.
Фактичне нарахування та виплата такої компенсації відбулась 30 березня 2015 року, про що позивач дізнався з отриманої 07 червня 2015 року постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 26 травня 2015 року.
Таким чином відповідач допустив затримку розрахунку із позивачем при його звільненні за період з 21 травня 2014 року по 30 березня 2015 року.
На підставі статті 117 КЗпП України з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 21 травня 2014 року по 30 березня 2015 року відповідач зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток в сумі 21430 грн.
Протиправна бездіяльність та протиправні дії відносно позивача носять системний характер, оскільки відбуваються не вперше чим заподіюють йому переживань, душевного болю та страждань.
За таких обставин представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.
Позивач в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні збільшив позовні вимоги та просить стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 травня 2014 року по день прийняття судового рішення та стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Представник позивача в судовому засіданні збільшенні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що обставини які підтверджують позовні вимоги викладені у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.
За таких обставин представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши суду, що обставини які заперечують позовні вимоги викладенні в письмових запереченнях та поясненнях, доданих до матеріалів справи.
Фактично повний розрахунок відповідача із позивачем, враховуючи збільшення позовних вимог відбувся 18.11.2015 року.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулюються Кодексом цивільного захисту України (стаття 1 Кодексу ЦЗ України).
В судовому засіданні встановлено, що позивач-ОСОБА_5 працював з 15.10.1996 року, а в послідуючому з 02 квітня 2003 року проходив службу в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України, Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області № 300 від 20.05.2014 року старший сержант служби цивільного захисту ОСОБА_5 звільнений з посади пожежного-рятувальника 28 державного пожежно-рятувального поста 11 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області з 20 травня 2014 року в запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктами 173, 176 підпункту 3 (за станом здоров'я).
Також вказаним наказом з ОСОБА_5, достроково розірвано контракт та виключено його з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Такі обставини підтверджуються поясненнями сторін та матеріалами справи, зокрема копією наказу, трудової книжки, доданими до матеріалів справи.
Позивачу не виплачені в установлені строки належні йому суми коштів при звільненні. Остання належна до виплати сума коштів перерахована позивачу 19.11.2015 року, що підтверджується поясненнями представника відповідача та копією платіжного доручення № 400 від 18 листопада 2015 року з відміткою органу Державної казначейської служби про оплату від 19.11.2015 року.
Відповідно до частин 1, 5 статті 99 Кодексу цивільного захисту України до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.
Трудові відносини працівників органів управління та сил цивільного захисту регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
Згідно частин 1, 2, 3 статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту-це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом.
За змістом наведених статтей 99, 101 Кодексу цивільного захисту України, суд робить висновок про те, що законодавець розмежовує персонал (кадри) органів управління та сил цивільного захисту на три окремі категорії та виділяє осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом в окрему категорію осіб, порядок проходження служби якими регулюється крім норм цього Кодексу також положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, враховуючи особливість характеру такої служби.
Окремою нормою цього Кодексу визначено, що законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами), регулюються тільки трудові відносини працівників органів управління та сил цивільного захисту, тобто законодавство про працю не регулює порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу, відносно яких існують спеціальні норми Кодексу цивільного захисту України та нормативні акти.
Так на підставі частини 2 статті 101 Кодексу цивільного захисту України, Кабінет Міністрів України своєю постановою № 593 від 11.07.2013 року затвердив «Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу» яким визначається порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулюються питання, пов'язані з перебуванням громадян України у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту.
Сутність службової дисципліни, права та обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, в тому числі слухачів і курсантів навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту щодо її додержання, види заохочення та дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування визначені Дисциплінарний статут служби цивільного захисту, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту» № 1068-VI від 05.03.2009 року.
В преамбулі Дисциплінарного статуту зазначено, що дія цього Статуту поширюється на всіх осіб рядового і начальницького складу, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Структура та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державною службою з надзвичайних ситуацій регулюються постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Оскільки позивач перебував на службі у підрозділі цивільного захисту, на посаді пожежного-рятувальника 28 державного пожежно-рятувального поста 11 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, мав спеціальне звання «старший сержант», тому за своєю посадою і званням він відносився до осіб молодшого начальницького складу, в зв'язку з чим при проходженні служби, звільненні із служби та виплаті грошового забезпечення, на нього розповсюджувалися правила проходження служби, встановлені Кодексом цивільного захисту України та прийнятого на його підставі «Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу», також на позивача при проходженні ним служби поширювалася дія Дисциплінарного статуту.
Позивач у своєму позові в підтвердження правомірності своїх позовних вимог посилається на статтю 117 КЗпП України, відповідно до якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно частини 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 цього ж Кодексу встановлено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Дослідження змісту наведених норм Кодексу цивільного захисту України, «Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу» та встановлених по справі обставин в контексті із дослідженням змісту норм КЗпП України, дає суду підстави зробити висновок про те, що КЗпП України та інші акти законодавства України, прийняті відповідно до нього не регулюють правовідносини які виникають при проходженні громадянами України служби цивільного захисту які відносяться до категорії осіб рядового і начальницького складу. Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є спеціальними суб'єктами права, так як не перебувають у трудових відносинах з такою службою, а проходять саме службу цивільного захисту на умовах контракту.
Таким чином суд вважає, що посилання позивача у мотивувальній частині позову та представника позивача у своїх поясненнях в підтвердження правових підстав позовних вимог на норми КЗпП України є помилковими, оскільки порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу регулюється Кодексом цивільного захисту України та «Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу», в зв'язку з чим суд не бере до уваги такі пояснення позивача і представника позивача по справі при вирішенні спору.
Кодексом цивільного захисту України та «Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу» не передбачено стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку на користь осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у разі невиплати у встановлені строки з вини уповноваженого органу такої служби звільненій особі сум, належних їй при звільнені.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 травня 2014 року по 19.11.2015 року.
Відповідно похідним чином не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в яких він просить стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Аналізуючи викладене, оцінюючи все в сукупності суд приходить до висновку, що позов необґрунтований і недоведений в судовому засіданні дослідженими доказами, тому задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 99, 101 Кодексу цивільного захисту України, ст. ст. 3, 4 КЗпП України, «Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу», ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити.
В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 27.11.2015 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 27 листопада 2015 року
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський