ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.11.2015Справа №910/21953/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос Енергія"
про стягнення 239 326,00 грн.
Суддя М.М. Якименко
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1- довіреність від 23.11.2015 року;
від відповідача: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос Енергія" про стягнення 239 326,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо поставки оплаченого позивачем товару згідно умов Договору №ОД-182/Т поставки нафтопродуктів від 01.02.2014р.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов стягнувши з відповідача на свою користь 239 326,00 грн. - суми попередньої оплати, 4 786,53 грн. - судового збору.
Ухвалою від 28.08.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.09.2015 року.
Ухвалою господарського суд міста Києва від 30.09.2015 року відкладено розгляд справи на 04.11.2015 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року розгляд справи відкладено на 18.11.2015 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року розгляд справи відкладено на 25.11.2015 року.
В судове засідання 25.11.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Провадження у справі порушено ухвалою від 28.08.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 25.11.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 25.11.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр» (далі по тексту - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос Енергія» (далі по тексту - продавець, відповідач) укладено Договір №ОД-182/Т поставки нафтопродуктів (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 2.1. Договору) Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця ПММ, а Покупець зобов'язується отримувати ПММ і оплачувати їх вартість.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що пальне - усі види паливо-мастильних матеріалів (далі - ПММ), які Постачальник реалізує у роздріб на АЗС при передачі бланку-дозволу, а саме - не етильовані бензини марок А-92, А-95, А-80/А-76, дизельне пальне, газ (пропан - бутан, метан).
Згідно з п. 2.2. Договору, Постачальник зобов'язаний поставляти Покупцю ПММ через мережу АЗС при пред'явленні ним бланку-дозволу за умови наявності відповідних ПММ на відповідній АЗС та у робочий час, встановлений на такій АЗС.
Відповідно до п. 2.3. Договору, передача/отримання палива здійснюється виключно з використанням дійсних бланків-дозволів.
Пунктом 5.1. Договору сторони передбачили, що Покупець здійснює розрахунки за даним Договором на умовах 100% передплати вартості ПММ вказаної у рахунку, наданому Постачальником.
Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки ПММ з моменту відпуску ПММ у розпорядження Покупця (пред'явника бланку-дозволу) на АЗС. Право власності на ПММ за цим Договором переходить до Покупця у день отримання від Постачальника видаткових накладних на ПММ, які підписуються сторонами після оплати вартості ПММ Покупцем (п. 6.2. Договору).
На виконання умов Договору в період з 01.03.2014р. по 05.03.2015р. позивачем перераховано відповідачу в якості 100% передплати вартості ПММ 5 743 050,80 грн., відповідачем поставлено та передано у власність позивача ПММ на суму 5 503 724,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
Позивачем повернуто, а відповідачем прийнято ПММ на суму 159 680,80 грн., що підтверджується накладною на повернення від покупця №709 від 04.12.2014 на суму 6 239,60 грн. та №710 від 04.12.2014 на суму 153 441,20
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару в розмірі 239 326,00 грн. (сума включає вартість повернутого ПММ в розмірі 159 680,80 грн.).
Листом №395 від 25.05.2015 року (який відправлено 29.05.2015 року, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком) позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути вартість непоставленого товару (ПММ) на суму 239 326,00 грн., однак відповіді не отримав а кошти залишились не повернуті.
Згідно з п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, здійснив 100% передоплату за товар (ПММ), а відповідач в порушення умов Договору не поставив позивачу товар (ПММ) в повній мірі, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 239 326,00 грн.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 239 326,00 грн. - суми попередньої оплати, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідачів.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос Енергія» (01030, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 52 ЛІТЕРА "Б", офіс 204; код ЄДРПОУ 33442495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр» (65044, Одеська обл., місто Одеса, ПРОВУЛОК КАРКАШАДЗЕ, будинок 9, приміщення 1; код ЄДРПОУ 30851352) 239 326 (двісті тридцять дев'ять тисяч триста двадцять шість) грн. 00 коп. - суми попередньої оплати, 4 786 (чотири тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 53 коп. - судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 26.11.2015 року.