справа №176/1489/15-ц
провадження №2/176/1069/15
30 жовтня 2015 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді - Волчек Н.Ю.,
при секретарі - Ханіній М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів шляхом повернення банківського вкладу (депозиту) та інших сум , -
09 липня 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих в наслідок неповернення у строки депозитного вкладу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 05 червня 2013 року уклала договір №4631/370-13 з відділенням №13 Криворізької філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» в іноземній валюті. Банк прийняв від неї вклад у сумі 2 000,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 15 986,00 грн. на строк по 10 червня 2014 року, що підтверджується квитанцією № 2016686 від 05.06.2013 року і з зазначенням у графі - призначення платежу - «надходження коштів на депозитний рахунок ОСОБА_1 згідно дог. Банк вкладу» №4631/370-13 від 05.06.2013 року». У відповідності до п.4.1 Договору термін дії пролонгувався до 16 червня 2015 року. Згідно довідки виданої відділенням №13 банку Криворізької філії № 2844 від 25.06.2015 року станом на 25.06.2015 р., сумма залишку коштів по вкладу «Пенсійний» №4631/370-13 складає 2007,26 дол.США. Посилаючись на те, що заява про повернення 16 червня 2015 р. банківського вкладу у сумі 2000,00 дол. США відповідно до договору не була виконана вважає, що їй спричинені збитки, завданні в наслідок не повернення у строк 16 червня 2015 року відповідно до договору №4631/370-13 від 05 червня 2013 року вкладу.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на її користь вклад у розмірі 42 192,60 грн., 3% річних за порушення зобов'якання, що становить 69,35 грн. та моральну шкоду, яку оцінює в 5000,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Повторно надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання для участі у розгляді справи, оскільки перебуватиме у іншому суді, участь у якій є обов'язковою для Відповідача, однак підтверджуючих доказів на це не надав. При цьому, в своєму клопотанні звертає увагу суду на те, що Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 вересня 2015 року №171 у АТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року (включно). Враховуючи те, що відповідач є юридичною особою та те, що повторно не забезпечена явка представника відповідача в судове засідання, суд вважає такі дії відповідача спробою затягнути судовий розгляд справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що 05 червня 2013 року між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Договір № 4631/370-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний» на 370 днів в іноземній валюті.
Згідно п. 1.1 зазначеного Договору Клієнт вносить, а Банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на Вкладний рахунок № 2635.8.039621.004 у сумі 2 000,00 (дві тисячі доларів США) на строк з 05 червня 2013 року по 10 червня 2014 року (а.с. 4-5).
Як вбачається з матеріалів справи, Банк прийняв від ОСОБА_1 вклад у сумі 2000,00 дол. США, що в еквіваленті у гривнях складає 15986, 00 грн., що підтверджується квитанцією № 2016686 від 05.06.2013 року із зазначенням у графі - призначення платежу - «надходження коштів на депозитний рахунок ОСОБА_1 згідно дог. Банк вкладу» №4631//370-13 від 05.06.2013р.» (а.с.6).
Відсоткова ставка згідно п. 1.2. договору становить 9,60% річних.
Порядок нарахування та сплати процентів здійснюється Банком у порядку, визначеному розділом 3 Договору. Нараховані проценти зараховуються Вкладнику на рахунок, відкритий у Банку №2638.1.039621.004.
У відповідності до п. 4.1 договору після закінчення строку, визначеного п.1.1 цього договору, або настання інших обставин, визначених чиним законодавством України чи цим Договором, кошт из депозитного рахунку повертаються Клієнту за його письмовою вимогою шляхом видачі готівкою, або перерахування на його власний поточний/картковий або інший депозитний рахунок, а дія цього Договору припиняється.
В разі ж, коли Клієнт не наддав Банку зазначену письмову вимогу та не вимагає повернення Вкладу після закінчення строку, визначеного п.1.1 цього Договору, строк розміщення Вкладу вважається продовженим з наступного дня, після закінчення строку, визначеного п. 1.1 цього Договору, на строк 370 днів.
Згідно умов договору термін дії вкладу пролонгувався до 16 червня 2015 року.
Як зазначила позивач, 14 травня 2015 р. вона звернулася до відповідача з заявою про видачу депозитного вкладу за вищезазначеним Договором (а.с. 7). З аналогічною заявою також зверталася і 22 червня 2015 року (а.с.8).
Проте ані по закінченні дії даного договору, ані станом на момент звернення позивача, відповідач не повернув суму даного вкладу, чим порушив права позивача.
Згідно довідки, виданої відділенням №13 банку Криворізької філії, станом на 25.06.2015 р. залишок по вкладу позивачці залишається у сумі 2007,26 грн. /а.с.9/, що на момент подання позовної заяви на 03.07.2015 року становить на думку позивача по курсу Національного банку України 42 192,60 грн.
Також позовні вимоги містять відповідальність банку за невиконання зобовязань передбачені ст.625 ЦК України, а сааме 3% річних, що на 06.07.2015 року складає суму у розмірі 69,35 грн.
Згідно ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при цьому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно дост. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі , у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до п. 3.3 Положення «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого Постановою правління Національного банку України за № 516 від 03.12.2003 року, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу(депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідно до ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу
Відповідно до ч.1,2,4 ст.1060 ЦК України, Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.1061 ЦК України, у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Згідно ст.1066 ЦК України за договором банківського вкладу банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтом (володільцеві рахунку) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сумм з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до положень ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.
Станом на 16 червня 2015 року відповідач суму грошових коштів по вкладу «Пенсійний» №4631/370-13 від 05 червня 2013 року позивачу не повернув. Тобто, свої зобовязання за договором банківського вкладу не виконав, що змусило позивача звернутися до суду.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
На підставі ст. 256 ЦК України зобов'язання узяті на себе стороною повинні виконуватися належним чином.
У відповідності до ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Офіційний курс долара США, встановлений Національним банком України станом на 30 жовтня 2015 року (день проведення розрахунку) становить 22,903985 грн. за 1 долар США.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29.05.2013 року у справі № 6-39цс 13, відповідно до якої з банку на користь вкладника слід стягувати проценти по банківському вкладу за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладнику, а також 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.
Європейський суд з прав людини у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) зазначив наступне: "Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.
Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року)".
Згідно зі ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав".
Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.
Таке порушення виявилося в наступному: у ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.
Проте, в порушення цих норм, позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які відповідач отримав від позивача на умовах строковості та платності, та до цього моменту не повернув.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне. В ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» 18 вересня 2015 року була запроваджена тимчасова адміністрація.
Пунктом 16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п.6 ст.2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Відповідно до п. 4 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Крім того, відповідно до п.3 ч.5 ст.36 цього Закону, під час дії тимчасової адміністрації забороняється здійснення нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Пунктом 1 ч.6 ст.36 цього Закону встановлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача з заявами про повернення її депозитних вкладів (а.с.7,8), ще до створення тимчасової адміністрації банку. Але в порушення договору, укладеного між сторонами, відповідач вклад позивачці не повернув.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає доведенною обставиною, що дії відповідача щодо не повернення позивачу суми вкладу за вищевказаним договором є неправомірними, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача суми вкладу по вищезазначеному договору є законними та обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у загольному розмірі 2007,26 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає (станом на день розрахунку) - 45 974,25 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних суд зазначає наступне.
Позивачем до стягнення предявлено 3% річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 69,35 грн. при цьому період розрахунку зазначає з 16.06.2015 року по 06.07.2015 року 20 днів. Суд зазначає, що наведений розрахунок проведений з порушеннями, а тому проводить свій розрахунок.
Враховуючи, що відповідно до умов договору № 4631/370-13 від 05 червня 2013 року, строк повернення депозиту з урахуванням пролонгування до 16 червня 2015 року, першим днем прострочення виконання зобов'язання є 17.06.2015 року. Отже строк розрахунку 3% річних складатиме: з 17.06.2015 року по день ухвалення рішення, тобто по 30.10.2015 року. Таким чином, сума 3% річних від прострочення виконання зобов'язання становить: 45 974,25 х 3% х 106 дні прострочення / 365 = 400,54 грн.
У відповідності до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.
Позивач у своїх вимогах просить стягнути 3% річних у розмірі 69,35 грн. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то позов в цій частині повинен бути задоволений в межах заявлених вимог, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 3% річних у розмірі 69,35 грн.
Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди відповідно до ст. ст. 23 та 611 ЦК України, суд виходить з того, що, по-перше, умови укладених позивачами з відповідачем договорів банківських вкладів не передбачають відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди за порушення зобов'язання; і, по-друге, положення глави 82 ЦК України, які врегульовують правила деліктної відповідальності, не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли з порушення договірного зобов'язання.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи зазначене з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру в розмірі 460,44 грн.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 цієї ж статті Закону, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
При цьому слід зазначити, що доказування не може ґрунтуватися лише на припущеннях.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки вони знайшли своє підтвердження у судовому засідання з досліджених доказів.
На підставі викладено та керуючись ст.ст.10, 11, 34, 60, 61, 88, 212, 213, 215, 224, 228 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів шляхом повернення банківського вкладу (депозиту) та інших сум - задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», в особі Криворізької філії відділення №13 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Костенка, 6), за неповернення вкладу (коштів) у строки, передбачених договором №4631/370-13 від 05 червня 2013 рок на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що має ідентифікаційний код НОМЕР_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, грошові кошти у загальному розмірі 46 043 (сорок шість тисяч сорок три) грн. 60 коп., з яких: 45 974,25 грн. - заборгованість по вкладу; 69,35 грн. - 3% річних від прострочення виконання зобов'язання.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави витрати з оплати судового збору у розмірі 460 грн.,44 коп. (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів Державний бюджет м. Жовті Води; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 36916755, банк отримувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, код банку отримувача (МФО) 805012, рахунок отримувача 31217206700018, код бюджетної класифікації 22030001, ЄДРПОУ суду 02891301).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області у десятиденний строк з дня її проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Жовтоводського міського суду Н.Ю. Волчек