Справа: № 826/11539/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
24 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
при секретарі: Гімарі Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу особи, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області № 92 від 12.07.2013 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року - позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, особа, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 13 КАС України, особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами перевірки 17.04.2013 складено акт № 000000114, яким встановлено, що ПАТ «КБ «Надра» при укладанні кредитного договору від 28.05.2008 № 804/6/05/2008/840к/3050 з ОСОБА_2 допущено порушення вимог ст.ст. 11, 15, 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, відсутність перед укладенням договору у письмовій формі для споживача доступної, необхідної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту; порушення принципу рівності внаслідок істотного дисбалансу та договірних прав і обов'язків на шкоду споживачу шляхом включення в договір кредитування несправедливих по відношенню до споживача умов в частині відповідальності сторін.
На підставі складеного акту перевірки відповідачем винесено постанову № 92 від 12.07.2013 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 95 676, 21 грн.
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» уповноважені органи здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання, сфери послуг і торгівлі, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; накладати стягнення: на суб'єктів господарської діяльності за порушення законодавства про захист прав споживачів відповідно до ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Перелік інформації про продукцію визначено у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:
1) особу та місцезнаходження кредитодавця;
2) кредитні умови, зокрема:
а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
б) форми його забезпечення;
в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;
г) тип відсоткової ставки;
ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;
д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;
е) строк, на який кредит може бути одержаний;
є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;
ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Аналогічні вимоги викладені в п. 2.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затверджено постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за № 541/13808).
Відповідно до п. 2.4 зазначених Правил банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наявна в матеріалах справи копія кредитного договору № 804/6/05/2008/840к/3050 та його додатків свідчить про детальне викладення інформації щодо правовідносин сторін за цим договором. При цьому, споживач, підписуючи договір, засвідчив ознайомлення з усією необхідною інформацією щодо отримуваної послуги, про що свідчить його підпис.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо під час укладення зазначеного договору споживач не зміг чи не захотів ознайомитися належним чином з умовами договору та підписав його, до кінця не розуміючи його зміст чи механізм його виконання, тобто порядок отримання грошових коштів, то це не може свідчити про ненадання йому необхідної, доступної, достовірної інформації про послугу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що твердження апелянта про несправедливість умов кредитного договору № від 28.05.2008 № 804/6/05/2008/840к/3050, укладеного з ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки доказів, які б свідчили про існування судового рішення, яким визнано недійсність укладеного договору чи його окремих положень суду не надано.
Крім того, відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється лише на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Таким чином, норми ст. 250 Господарського кодексу України поширюють дію і на порядок застосування штрафних санкцій органами виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів за порушення законодавства щодо порядку здійснення господарської діяльності в сфері правовідносин зі споживачами товарів, робіт, послуг.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, оскільки при прийнятті відповідачем спірного рішення ним не були враховані встановлені у ст. 250 ГК України терміни застосування адміністративно - господарських санкцій, а саме: санкції застосовано поза межами граничного річного строку їх застосування від моменту вчинення порушення, тобто з моменту укладення кредитного договору від 28.05.2008 № 804/6/05/2008/840к/3050, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу особи, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур
Судді: А.М. Горяйнов
І.Л. Желтобрюх
Ухвалу складено у повному обсязі 27.11.2015.
.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.