Справа: № 760/11382/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Усатова І.А. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
26 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Хрімлі О.Г.,
суддів Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
при секретарі Архіповій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій щодо зменшення розміру призначеної йому пенсії неправомірними; зобов'язання виплачувати позивачу пенсію у розмірі, встановленому на час її призначення, а саме 13 750,82 грн., починаючи з 01 лютого 2015 року.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва та одержує пенсію за вислугою років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
06 квітня 2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва із заявою, в якій зазначено, що з січня 2015 року пенсію позивача оподатковано та виплачено у зменшеному розмірі. У зв'язку з викладеним, просив виплатити йому пенсію з січня по березень 2015 року у повному обсязі.
Листом № 4842/09/К-262 від 20 квітня 2015 року відповідач повідомив позивача про те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року внесені зміни щодо оподаткування пенсій з 01 січня 2015 року. Тому відсутні підстави для виплати йому пенсії з січня по березень 2015 року у повному обсязі.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року, яким внесено ряд змін до норм Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України.
Згідно зі ст. 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Відповідно до пп. 162.1.1, 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.
Згідно з пп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
Пунктом 164.1 ст. 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій у період Другої світової війни, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пунктом 167.1 ст. 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Встановлені в абзацах першому - сьомому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті.
При цьому, з 01 січня 2015 року згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» № 80-VIII від 28 грудня 2014 року, розмір мінімальної заробітної плати для працездатних осіб встановлено у сумі 1 218,00 грн. на місяць.
Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Отже, колегія суддів зазначає, що починаючи з 01 січня 2015 року, податкові агенти при виплаті пенсій у розмірі, що перевищує 3 654,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати 1 218,00 грн. * 3), зобов'язані утримати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 відсотків. Якщо сума нарахування більше 12 180,00 грн. (мінімальна заробітна плата 1 218,00 грн. * 10), ставка податку становитиме 15 та 20 відсотків.
Згідно з ч. 2 ст. 64 Бюджетного кодексу України передбачено, що податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується): податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» № 1621 від 31 липня 2014 року та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи» № 71 від 28 грудня 2014 року, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 % від об'єкта оподаткування, визначеного ст. 163 цього Кодексу.
Отже, з 01 січня 2015 року органи Пенсійного фонду України визначені податковими агентами при нарахуванні та виплаті пенсії.
Колегія суддів зазначає, що положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01 січня 2015 року, і не визнані такими, що не відповідають Конституції України, тому у відповідача відсутні правові підстави не застосовувати норму закону, яка є чинною та такою, що не визнана неконституційною.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши викладені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та наведеними законодавчими нормами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності оскаржуваних дій, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими та не засновані на нормах права.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення допущено порушення ч. 1 ст. 158 КАС України, згідно з якою судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, колегія суддів вважає допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права таким, що не призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2015 року - без змін.
Повний текст ухвали виготовлений 27 листопада 2015 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
.
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.