Справа: № 826/20635/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
26 листопада 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Губська О.А., Ключкович В.Ю.
за участі :
секретар с/з Артюхіна М.А.
апелянт ОСОБА_3
пр-к відповідача Гришина Н.В.
розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії, скасування наказу -
Позивач звернулася в суд з позовною заявою до Міністерства юстиції України, Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича в якому просив (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо непроведення службового розслідування стосовно начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області;
- визнати протиправним та скасувати з часу видання пункт 3 наказу Міністерства юстиції України №2082/к від 22.09.2014 р. «Про проведення службового розслідування» щодо відсторонення від займаної посади начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області;
- визнати протиправною бездіяльність Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича щодо не здійснення контролю роботи комісії з проведення службового розслідування;
- стягнути з Міністерства юстиції України 10000 грн. моральної шкоди, судові витрати.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини справи, пояснення учасників процесу, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Міністерством юстиції України видано наказ №2082/к від 22.09.2014 року «Про проведення службового розслідування», яким:
1) з 22 вересня 2014 року призначено службове розслідування стосовно начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3;
2) утворено комісію з проведення службового розслідування із затвердження персонального складу;
3) на час проведення службового розслідування відсторонено начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 від займаної посади;
4) скасовано накази Міністерства юстиції від 18 вересня 2014року №2039/к та від 19 вересня 2014р. « 2060/к.
Вважаючи п.3 наказу щодо відсторонення від займаної посади протиправним, позивач звернулася в суд з даним позовом. Також, позивач оскаржує допущену відповідачами бездіяльність щодо не проведення службового розслідування протягом двох місяців з дня призначення такого розслідування та протиправну бездіяльність Міністра юстиції щодо не здійснення контролю за роботою комісії зі службового розслідування.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наявності повноважень Міністра юстиції щодо прийняття оскаржуваного наказу та наявності повноважень у останнього на відсторонення позивачки від виконання обов'язків за посадою. Також, враховуючи,що пп.1-3 вказаного наказу в подальшому іншим наказом Міністерства юстиції, який не оскаржується позивачкою) втратили чинність, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Аналізуючи зібрані в справі докази та надаючи правову оцінку встановленим обставинам та фактам , колегія суддів звертає увагу на наступне.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час виникнення спірних правовідносин позивачка виконувала обов'язки державного службовця на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області. Спір виник щодо порядку проходження публічної служби.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну службу», Положенням про Міністерство юстиції України, Положенням про районні,районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції (затверджено наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011р. №1707/5, далі - Положення №1707), Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (затвердженого постановою КМУ №950 від 13.06.2000р., далі - Порядок №950).
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228 Міністерство юстиції України (далі - Положення №228) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство юстиції у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 2 Положення).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Міністр як керівник міністерства, зокрема: призначає на посади керівників територіальних органів міністерства за погодженням з головами місцевих державних адміністрацій та їх заступників і звільняє їх з посад; притягує до дисциплінарної відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій, що перебувають у сфері управління відповідного міністерства.
Відповідно до абз. 12 п. 12 Положення №228, Міністр ініціює питання щодо проведення службового розслідування стосовно керівників служб, їх заступників, інших державних службовців і працівників апаратів служб та їх територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління.
Відповідно до п.9 Положення №1707 начальники управлінь юстиції призначаються на посади за погодженням з головами відповідних місцевих державних адміністрацій та звільняються з посад Міністром юстиції за поданням начальника відповідного головного територіального управління юстиції.
Як встановлено судом першої інстанції, наказ №2082/к від 22.09.2014 р. «Про проведення службового розслідування» прийнято відповідачем з метою об'єктивного розгляду матеріалів службового розслідування стосовно начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_3 та звернення працівників Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, поданого на особистому прийомі Міністра юстиції України 19 вересня 2014 року.
Апелянт в апеляційній скарзі, обґрунтовуючи протиправність пункту 3 наказу №2082/к від 22.09.2014 р. вказує, що останній прийнято з порушенням, оскільки рішення про відсторонення прийнято за відсутності подання голови комісії з службового розслідування, та просить з цих підстав скасувати його з часу видання.
Підстави та повноваження осіб на відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою визначено ст. 22 Закону України «Про державну службу».
Вказаною правовою нормою встановлено, що невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати.
Вказаний перелік є вичерпним.
Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що міністр мав право видавати наказ про проведення службового розслідування щодо позивачки та вирішувати питання про вжиття на час проведення службового розслідування такого заходу, як відсторонення від виконання повноважень за посадою.
Разом з тим, відсторонення від виконання повноважень за посадою може здійснюватися за наявності визначених законом підстав та у встановленому порядку.
Як зазначалося, вище, ст. 22 Закону «Про державну службу визначено вичерпний перелік підстав для відсторонення. Крім того, з правового аналізу зазначеної норми вбачається, що прийняттю рішення про відсторонення державного службовця має передувати встановлення невиконання державним службовцем покладених на нього службових обов'язків, матеріальних наслідків цього невиконання, а також визначення кола суб'єктів, яким, у зв'язку з цим, було заподіяно значної шкоди, або таке невиконання призвело до людських жертв. Лише після встановлення підстави для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою може розглядатися питання про його відсторонення.
Крім того, згідно до п.4 Порядку №950 рішення про відсторонення державного службовця приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу державної влади, в якому працює особа.
Відповідачем а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не було надано доказів того, що на час прийняття оскаржуваного наказу малося подання голови комісії з проведення службового розслідування із зазначенням встановлених фактів невиконання позивачкою невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян.
Отже, п.3 наказу №2082/к від 22.09.2014 р. прийнято вповноваженою особою передчасно та позивач мала підстави до його оскарження в цій частині.
Разом з тим,колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У відповідності до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Наразі, судом апеляційної інстанції встановлено, що з оскаржуваним наказом позивач ознайомлена 26.09.2014 року, що вона особисто зазначає у запереченнях від 29.09.2014р. на акт службового розслідування Головного управління юстиції у Львівській області від 09.09.2014р. (а.с. 66).
Саме з цим днем має бути пов'язано певну подію - день коли особа дізналася ( тобто отримала відомості з офіційного джерела) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Втім, позивач направила даний позов до суду поштою лише 20.12. 2014 року, тобто після сплину строку, визначеного ч.3 ст.99 КАС України.
В суді надала доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду. Доводи позивачки про перебування на лікарняному спростовуються наявними в матеріалах справи копіями листків непрацездатності, з яких вбачається, що після 29.09.2014р. позивачка на лікарняному не перебувала. Режим лікування амбулаторний (а.с.59-60).
Матеріали справи не містять доказів про поважність причин пропуску строку на звернення з даним позовом.
На порушення позивачкою строку звернення до суду звертав увагу відповідач в суді першої інстанції. Натомість, суд першої інстанції в порушення приписів ст.100 КАС України в цій частині відмовив в задоволенні позову, замість того, що б залишити його без розгляду.
Відповідно до вимог ст.203 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвали або постанову суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду з підстав визначених ст.155 КАС України.
Щодо вимог про скасування оскаржуваного пункту 3 наказу №2082/к від 22.09.2014 р., визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України з приводу не проведення службового розслідування та нездійснення Міністром юстиції України контролю роботи комісії з проведення службового розслідування, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачами вчинялися певні дії щодо проведення службового розслідування.
Зокрема, листом Головного управління юстиції у Львівській області від 07.10.2014 року №1824 до Міністерства юстиції було надіслано пояснення з приводу зазначених у скаргах порушень.
Листом Міністерства юстиції України від 17.10.2014 р. позивачу запропоновано надати пояснення з приводу виявлених порушень. Однак від надання пояснень позивач відмовилася, про що складено відповідний акт від 22.10.2014р.
В подальшому, позивача звільнено із займаної посади на підставі наказу Міністерства юстиції України №2347/к від 28.10.2014 р.
В зв'язку із звільненням позивача та припиненням нею державної служби Міністерством юстиції України видано наказ №2347/к від 28.10.2014 р., яким пункти 1, 2, 3 наказу Міністерства юстиції від 22.09.2014 року №2082/к «Про проведення службового розслідування» втратили чинність.
Даний наказ є чинний на час розгляду справи та позивачкою не оскаржувався.
Крім того, позивачем не доведено, що внаслідок допущеної відповідачами, на думку позивача, бездіяльності , останнє призвело до порушення її прав, свобод чи інтересів.
Організаційні дії (бездіяльність) пов'язані з проведення службового розслідування не тягнуть самі по собі наслідків для позивача, а можуть розглядатися лише як підстави визнання рішення прийнятого за його наслідками протиправним, ухваленим в порушення вимог закону або з порушенням принципів, викладених у ч.3 ст.2 КАС України.
Також, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки останні є похідними від зазначених вище позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним пункту 3 наказу Міністерства юстиції України №2082/к від 22.09.2014 р. «Про проведення службового розслідування».
Позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду
В іншій частині постанову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.А.Губська
Суддя В.Ю.Ключкович
Повний текст виготовлено - 27.11.2015 р.
.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Губська О.А.
Ключкович В.Ю.