Справа: № 823/2224/15 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
26 листопада 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Грибан І.О., Ключковича В.Ю.
за участю: секретаря судового засідання Нечай Ю.О.
представника позивача Ульченка О.С.
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу,
Позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якому просив стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 362 921 грн. 81 коп.
Вимоги обґрунтовано існуванням у господарюючого суб'єкта, який перебуває на обліку у позивача, не погашеного ним самостійно податкового боргу у названому розмірі.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року позов задоволено.
Вирішуючи спір, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів податкового органу та доведеність його вимог належними і допустимими доказами.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Власні доводи апелянт мотивує тим, що наразі позов про стягнення податкового боргу подано Уманською ОДПІ на підставі її податкової вимоги від 01.08.2013 №1-11. Водночас, як наголошує відповідач, контролюючий орган вже звертався до суду із позовом про стягнення сум боргу на підставі цієї вимоги, а саме в адміністративній справі 823/365/14. При цьому, на час прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року зупинено апеляційне провадження у справі 823/365/14, що, на думку апелянта свідчить про те, що стягнення по податковій вимозі від 01.08.2013 №1-11 також зупинене. Неврахування окружним судом цих обставин згідно з позицією відповідача, призвело до неправильного вирішення справи.
Позивачем подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив залишити скаргу апелянта без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Поряд із цим, представником позивача було заявлено клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі до розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 в адміністративній справі № 823/3093/13-а.
Клопотання мотивоване тим, що предметом спору у названій справі є правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень Уманської ОДПІ від 28.08.2013 № 0002121720 та № 0002131720, на підставі, в тому числі, яких заявлено вимогу про стягнення податкового боргу у даній справі 823/2224/15.
Апеляційний суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні заявленого представником відповідача клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, рішення у адміністративній справі № 823/3093/13-а набрало законної сили за наслідками перегляду справи у касаційному порядку, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду від 25.05.2015 залишено в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 в адміністративній справі № 823/3093/13-а.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - це факультативна стадія адміністративного процесу, під час якої суд, який ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили, переглядає його з ініціативи осіб, які брали участь у справі у зв'язку із виявленням істотних обставин, що існували але не були їм відомі на час вирішення справи.
Водночас, судовою колегією не встановлено існування визначених статтею 156 КАС України підстав для зупинення провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Приписами пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За визначенням пп. 14.1.39 та пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, "грошове зобов'язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Судом першої інстанції встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 362 921,81 грн., в тому числі 227975,29 грн. з ПДВ та 134946,52 грн. з ПДФО.
Сума боргу з податку на додану вартість у період з 01.01.2014 по 30.07.2015 виникла у суб'єкта господарювання на підставі:
1) самостійно нарахованих та не сплачених відповідачем сум податку у деклараціях з ПДВ та уточнюючого розрахунку в розмірі 8261,00 грн..
Судом встановлено, що суми самостійно розрахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем в установлені чинним законодавством терміни в повному обсязі не сплачені.
2) податкового-повідомлення рішення Уманської ОДПІ від 21.11.2014 № 0028911702, яким за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання відповідачу нараховано штрафні санкції на загальну суму 3182,12 грн.
При цьому судом встановлено, що дане податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 03.12.2014, у адміністративному чи судовому порядку не оскаржене;
3) податкового повідомлення-рішення Уманської ОДПІ від 28.08.2013 № 0002131720, що прийняте на підставі акту перевірки від 01.06.2013 № 640/17/НОМЕР_4, яким ФОП ОСОБА_4 визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 180029 грн. та штрафні санкції в розмірі 45 007,25 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, дане рішення отримане відповідачем 06.09.2013.
За наслідками його оскарження у судовому порядку постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 у справі № 823/3093/13-а, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 № К/800/62748/14, податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 № 0002131720 визнано законним і обґрунтованим.
Таким чином, оскільки рішення у справі № 823/3093/13-а набрало законної сили, то правомірність прийняття названого ППР не підлягає доказуванню в силу положень ч.1 ст. 72 КАС України, а визначене ним грошове зобов'язання, згідно з вимогами п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, вважається узгодженим.
Також, судом встановлено, що за вказаний період платником було сплачено ПДВ до бюджету у розмірі 8504,08 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми податкового боргу з ПДВ у розмірі 227975,29 грн.
Стосовно податкового боргу з ПДФО, з матеріалів справи вбачається, що сума боргу з податку на доходи фізичних осіб у період з 26.06.2015 по 30.07.2015 у розмірі 134946,52 грн. виникла у суб'єкта господарювання на підставі податкового повідомлення-рішення № 0002121720 від 28.08.2013, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 134959 грн. 35 коп.
Як правильно встановлено судом, вказане рішення прийняте податковим органом на підставі акту перевірки від 01.06.2013 № 640/17/НОМЕР_4, про який вже зазначалося, при цьому назване ППР отримане відповідачем 06.09.2013.
За наслідками його оскарження у судовому порядку постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 у справі № 823/3093/13-а, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 № К/800/62748/14, податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 № 0002121720 визнано законним і обґрунтованим.
Як вже зазначалося, судове рішення у справі № 823/3093/13-а набрало законної сили згідно з положеннями ст.. 254 КАС України, тому визначене цим ППР грошове зобов'язання вважається узгодженим.
Враховуючи переплату ПДФО у вказаний період у розмірі 12,83 грн., сума боргу з цього податку, заявлена позивачем до стягнення 134946,52 грн. підтверджена наявними у справі матеріалами, її розрахунок є обґрунтованим.
Та обставина, що з 01.01.2014 виник та станом на 30.07.2015 за відповідачем обліковується заборгованість перед бюджетом у загальному розмірі 362 921,81 грн., в тому числі 227975,29 грн. з ПДВ та 134946,52 грн. з ПДФО, підтверджується також наданими позивачем обліковими картками платника з ПДВ та ПДФО.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом попередньої інстанції установлено, що у зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання позивач прийняв та надіслав відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 01.08.2013 № 1-11, яка отримана відповідачем 15.08.2013.
При цьому на час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач вимогу не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджені зобов'язання не сплатив.
За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком окружного суду про наявність правових підстав для задоволення позову і стягнення з відповідача суми податкового боргу з огляду на обґрунтованість доводів податкового органу щодо факту існування у платника заборгованості перед бюджетом у зазначеному ним розмірі та доведеність його вимог належними і допустимими доказами.
Поряд із цим апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на ту обставину, що контролюючий орган вже звертався до суду із позовом про стягнення сум боргу на підставі податкової вимоги від 01.08.2013 № 1-11, а саме в адміністративній справі 823/365/14. При цьому ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року зупинено апеляційне провадження у справі 823/365/14, що, на думку апелянта, свідчить про те, що стягнення по податковій вимозі від 01.08.2013 №1-11 також зупинене.
Колегія суддів відзначає, що наразі предметом стягнення є податковий борг у загальному розмірі 362 921,81 грн., який виник з 01.01.2014 та обліковується за платником станом на 30.07.2015.
Податкова ж вимога від 01.08.2013 №1-11, відповідно до якої сума податкового боргу платника станом на 31.07.2013 становила 5028,00 грн., направлялася ФОП ОСОБА_4 у зв'язку із існуванням у нього заборгованості перед бюджетом, що виникла раніше та рахується за ним станом на 01.01.2014 у розмірі 127 156,85 грн., про що свідчать відомості інтегрованої картки платника податків.
Апеляційним судом встановлено, що вказана сума боргу - 127 156,85 грн. у даний час не погашена і є предметом стягнення в адміністративній справі 823/365/14, у якій наразі зупинене апеляційне провадження ухвалою Київського ААС від 12.06.2014.
Зазначена сума боргу не включається до суми податкового боргу 362 921,81 грн., стягнення якого є предметом спору у даній адміністративній справі.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
В силу вимог підпунктів 60.1.1 - 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;
контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;
контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;
рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Судова колегія звертає увагу на відсутність визначених підпунктами 60.1.1 - 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України правових підстав вважати податкову вимогу від 01.08.2013 №1-11 відкликаною, при цьому, сама вимога в адміністративному чи судовому порядку не скасована, тобто є чинною.
Крім того, аналізовані законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, який не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.
Отже, якщо податковим органом направлено податкове повідомлення щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.
У такому разі право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта як нормативно необґрунтовані.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, прийшов до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено 26 листопада 2015 року
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Грибан І.О.
Ключкович В.Ю.