ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
23 листопада 2015 року справа № 813/3641/15
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретар судового засідання Бугара М.Р.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта “Червоноградська” до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта “Червоноградська” до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003821702 від 28.05.2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 року №0003821702 винесене податковим органом на підставі акта перевірки від 14.05.2015 року №217/2200/26307813 є безпідставним та таким, що прийняте всупереч чинному законодавству України. Вважає, що відповідачем застосовано штраф у розмірі 50% та 75 % згідно п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в той час, як до відокремленого підрозділу “Шахта Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля” протягом 1095 днів не застосовувалися штрафні санкції саме за повторне вчинення діянь. Окрім того, зазначив, що нарахована та несплачена позивачем з жовтня 2011 року по вересень 2014 року сума ПДФО з заробітної плати станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення частково знаходилась за межами встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України строку давності - 1095 днів, а відтак, визначене грошове зобов'язання за основним платежем в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні відбулось з порушенням строку давності.
В судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяв та додаткових поясненнях і просить суд позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю, з підстав викладених в письмових запереченнях від 17.09.2015 р. В обґрунтування своєї позиції, посилається на те, що аргументи наведені в позовній заяві, не спростовують наявності порушень зафіксованих в акті перевірки та відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Державною податковою інспекцією у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області у період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року проведено планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу “Шахта «Червоноградська» Державного підприємства “Львіввугілля” з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року.
За результатами планової перевірки складено акт від 14.05.2015 року № 217/2200/26307813, у висновках якого встановлено ряд порушень, в тому числі, порушення п.54.2 ст.54, п.57.1 ст.57, пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. “а” п.171.2 ст.171, абз. “а” п.176.2 ст.176 ПК України, в частині несвоєчасно сплаченої суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 28260675, 65 грн. та в частині несплати податку на доходи фізичних осіб станом на 30.09.2014 року в сумі 4515971,64 грн.
На основі висновків перевірки контролюючий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 4515971,64 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі - 20122150, 84 грн.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку доходів фізичних осіб, нарахована та несплачена ВП “ Шахта «Червоноградська ” ДП “Львіввугілля” з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року сума ПДФО з заробітної плати станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення становить 45 159 71,64 грн.
З аналізу норм чинного законодавства та вказаного розрахунку, суд дійшов до висновку, що виставлена в податковому повідомленні-рішенні сума за основним платежем в розмірі 45 159 11,64 грн. є сумою боргу за період жовтень 2011 року - вересень 2014 року.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що нарахована та несплачена платником податків з жовтня 2011 року по вересень 2014 року сума ПДФО з заробітної плати станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення частково знаходилась за межами встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України строку давності - 1095 календарних днів, отже визначене грошове зобов'язання за основним платежем в такому податковому повідомленні-рішенні відбулось з порушенням строку давності.
Щодо визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій, суд враховує наступні норми податкового законодавства.
Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 54.2 ст. 54 ПК України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Статтею 167 ПК України визначено ставки податку.
Відповідно до пп. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;
в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;
г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;
ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
Підпунктами 168.1.2, 168.1.4 та 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до ч. 1 п. 127.1 ст. 127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
При цьому, згідно з п.61.1 ст.61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Отже, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.
Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 ПК України.
З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксовано в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні-рішенні.
Як слідує із долученого до матеріалів справ розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку доходів фізичних осіб, контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 50% та 75% суми податку, що була несвоєчасно перерахована до бюджету, однак, відповідачем суду не надано доказів винесення податкового повідомлення-рішення, яким позивачу була б збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб двічі протягом року, що передував прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі № К/800/59780/14 від 03.02.2015 року.
Таким чином, суд зазначає, що контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмірі 50% та 75% суми податку, оскільки не застосовував до позивача штрафних санкції у відповідності до п. 127.1 ст. 127 ПК України протягом 1095 днів, що виключає наявність повторності та підстав для застосування штрафу у таких розмірах.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що контролюючим органом неправомірно застосовано штрафну санкцію по утриманому і не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірі 50% та 75% за період з жовтня 2011 року по вересень 2014 року щодо позивача.
Також, суд зазначає, що якщо встановлено невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення, що узгоджується із правовою позицією Вищого Адміністративного Суду України, викладеною в постанові від 17 лютого 2011 року у справі К-17781/07.
Разом з цим, суд, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої контролюючим органом, не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни підстав застосування штрафної (фінансової) санкції та визначення її розміру.
Отже, до складу повноважень суду не входять питання проведення документальної перевірки платника податків на предмет встановлення наявності або відсутності порушень податкового законодавства та визначення суми податкового зобов'язання. Суд виключно досліджує прийняті рішення суб'єкта владних повноважень на предмет їх правомірності.
Суд прийшов до висновку, що якщо частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яку суд вважає неправомірним, виокремити неможливо, то таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню повністю.
Скасування рішення контролюючого органу повністю у такій ситуації дає йому можливість визначити в установленому законодавством порядку правильне рішення, зокрема, через прийняття нового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить правомірність нарахування грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 4515971, 64 грн. та штрафу у відповідності до п. 127.1 ст. 127 ПК України у розмірі 20122150, 84 грн., є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
Тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення №0003821702 від 28.05.2015 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_1 від 28 травня 2015 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта Червоноградська” (80100, м.Червоноград, вул.Промислова, 27, код ЄДРПОУ - 26307813) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний 27.11.2015 року.
Суддя Братичак У.В.