донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.11.2015 справа №908/4246/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретарі за участю представників сторін: від позивача - від відповідача - ОСОБА_4 ОСОБА_5, довіреність № 14-88 від 18.04.2014 р. ОСОБА_6, довіреність № 20-441 від 13.08.2015 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
на рішення господарського суду Запорізької області
від03.09.2015р. (повний текст підписано 04.09.2015р.)
у справі№ 908/4246/15р. (суддя Давиденко І.В.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя
простягнення 1 010 198,84 грн.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення 1 010 198,84 грн., з яких: 252 953,02 грн. - пеня, 27 102,11 грн. - 3 % річних, 730 143,72 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу № 160/14-ПР від 26.12.2013р., що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних в загальній сумі 1 010 198,84 грн.
Заявою № 11/2047693(ЕМ) від 05.08.2015р. відповідач просив зменшити стягувану суму пені до 1 000,00 грн.
Судом не задоволено заяву відповідача про заміну неналежного відповідача на належного - ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», оскільки наведені в заяві відомості є зміною найменування та підставою для здійснення процесуального правонаступництва.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.09.2015 у справі № 908/4246/15 здійснено процесуальне правонаступництво: замінено відповідача ОСОБА_7 акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» його процесуальним правонаступником Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».
Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» м. Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ 117 442,47 грн. пені, 27 102,00 грн. 3 % річних, 5 239,74 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу № 160/14-ПР від 26.12.2013р., стосовно оплати поставленого природного газу за грудень 2014р., що стало підставою для нарахування 3 % річних, інфляційних втрат, пені. В частині відмови - рішення ґрунтується на невірному нарахуванні інфляційних втрат, пені, положеннях ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з рішенням господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2015р. у справі № 908/4246/15 в частині відмови у стягненні пені в сумі 117 442,47 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача частини пені в сумі 117 442,27 грн., у стягненні якої було відмовлено; в іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2015р. у справі № 908/4246/15 залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені в сумі 117 442,47 грн. прийнято з порушенням норм матеріального (ст. 233 ГК України, ст.ст. 22, 549 - 552,625 ЦК України) та процесуального (ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України) права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.
Наполягає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції взагалі не з'ясовано позицію позивача відносно клопотання відповідача про зменшення пені. Це призвело до того, що представником позивача не висловлено заперечень на відповідне клопотання, а також не надані відповідні докази на підтвердження матеріального стану позивача.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.10.2015 апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.11.2015р.
09.11.2015р. через канцелярію суду від ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2015р. у справі № 908/4246/15 залишити без задоволення, а рішення господарського суду - залишити без змін.
Вважає, що господарським судом Запорізької області правильно застосовані норми чинного законодавства, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
В судовому засіданні 14.11.2015р. представник позивача наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2015р. у справі № 908/4246/15 в частині відмови у стягненні пені в сумі 117 442,47 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача частини пені в сумі 117 442,27 грн., у стягненні якої було відмовлено; в іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2015р. у справі № 908/4246/15 залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Просив апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2015р. у справі № 908/4246/15 залишити без задоволення, а рішення господарського суду - залишити без змін.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 42, , 43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
26.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та ОСОБА_7 акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 160/14-ПР, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.
Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем (п. 1.2 договору).
Продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 85 656,329 тис. куб. м., у т.ч. по місяцях кварталів: в січні - 22 778,355 тис. куб. м, в лютому - 21 053,039 тис. куб. м, в березні - 17 824,935 тис. куб. м, в квітні - 1 000,000 тис. куб. м, в грудні - 23 000,000 тис. куб. м (п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди № 12 до договору купівлі - продажу природного газу від 26.12.2013р. № 160/14-ПР).
Відповідно до п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Ціна на газ обумовлена сторонами в розділі 5 Договору з врахуванням додаткових угод № 1 від 17.01.2014р., № 5 від 15.04.2014р., № 6 від 15.05.2014р., № 7 від 19.06.2014р., № 8 від 01.09.2014р., № 10 від 28.11.2014р., № 11 від 24.12.2014р.
Оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:
- оплата в розмірі 30 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплата в розмірі 35 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки;
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).
У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (п. 7.2. договору).
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3. договору).
Договір складено у двох примірниках - по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу (п. 10.1. договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).
До договору купівлі - продажу природного газу від 26.12.2013 № 160/14-ПР укладено ряд додаткових угод № 1-12.
З матеріалів справи вбачається виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань. Факт отримання відповідачем природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: від 31.01.2014 р. - на суму 94 637 504,87 грн., від 28.02.2014р. - на суму 87 469 313,77 грн., від 31.03.2014р. - на суму 74 057 471,35 грн., від 30.04.2014р. - на суму 5 264 880,00 грн., від 31.12.2014р. - на суму 181 259 500,51 грн.
Станом на 28.01.2015р. відповідачем повністю сплачено борг за спожитий природний газ на загальну суму 442 688 670,50 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо, копії яких містяться в матеріалах справи.
Проте, за газ отриманий у грудні 2014 р. платіж здійснено з порушенням строку, визначеного п.6.1. договору, що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір № 160/14-ПР від 26.12.2013р. є договором купівлі - продажу, згідно з яким, за приписами ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору та додаткових угод до нього, протягом січня - квітня 2014 року та протягом грудня 2014 року передав у власність відповідача природний газ в обсязі 86 314,384 тис. куб. м на загальну суму 442 688 670,50, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписано сторонами та скріплено печатками підприємств без зауважень та заперечень.
Оплату товару, поставленого позивачем відповідачу у грудні 2014р. у встановлений договором строк здійснено не було, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст.611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
На підставі п. 7.2. договору, позивачем нарахована та вимагається до стягнення пеня в сумі 252 953,02грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставки поставленого природного газу за зобов'язаннями грудня 2014р., яка згідно наданого розрахунку пені нарахована за період з 15.01.2015 року по 28.01.2015 року.
Пунктом 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені за день фактичної сплати суми заборгованості на суму 18 068,08 грн. Отже, вірним є розрахування пені за період з 15.01.2015р. по 27.01.2015р. в сумі 234 884,94 грн.
06.08.2015 року відповідачем було подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені до 1 000, 00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з п. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до пп.3.17.4. п.3.17 п.3 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Вирішуючи питання про зменшення заявленої позивачем пені, господарським судом враховано ступінь виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу, зокрема і те, що: на час звернення позивача з позовом, відповідач в повному обсязі розрахувався за одержаний природний газ; що прострочення виконання склало лише 13 днів; що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем; що підставою несвоєчасного виконання зобов'язань стало невідшкодування державою ПДВ безпосередньо ВАТ «Запоріжсталь», розмір якого на 01.01.2015р. складав 431911 млн. грн., а станом на 01.06.15. сума невідшкодованого ПДВ перед ВАТ «Запоріжсталь складає 780699 млн. грн.
У п. 3.2 рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Крім того, зменшення розміру пені є правом суду. Розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів. Оцінюючи наявні у справі матеріали, мотиви, які викладені у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, зокрема, повне виконання зобов'язань боржником по оплаті за отриманий природний газ, а також те, що з відповідача підлягає, окрім стягнення пені, річні та інфляційні нарахування, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання до 117 442,47 грн.
За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ст. 625 ЦК України).
За порушення виконання зобов'язання з оплати поставки поставленого природного газу, позивач просив стягнути з відповідача 27 102,11 грн. 3 % річних (за зобов'язаннями грудня 2014р.) за період з 15.01.2015р. по 28.01.2015р., 730 143,72 грн. інфляційних втрат (за зобов'язаннями грудня 2014) за січень 2015 року.
Відповідно до п.п.3.1., 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 року № 6, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Листом Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97. передбачено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14).
Виходячи з вищенаведого, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 27 102,11 грн. та відмову у задоволенні позову в частині стягнення 730 143,72 грн. - інфляційних втрат за січень 2015р.
Враховуючи вищевикладене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2015р. у справі № 908/4246/15.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Результати апеляційного провадження у справі № 908/4246/15 оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2015р. (підписано 04.09.2015р.) у справі № 908/4246/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2015р. (підписано 04.09.2015р.) у справі № 908/4246/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: Н.М. Дучал
Судді: О.І. Склярук
ОСОБА_3
Надруковано 5 екз.:
1-позивачу,
1 - відповідачу
1-у справу,
1-ДАГС,
1-ГСЗО