27 листопада 2015 року м. Чернігів Справа № 825/3683/15-а
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши позовну заяву Заступника прокурора Чернігівської області Сірика Дениса Сергійовича до Щорської районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чернігівська обласна державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження,
Заступник прокурора Чернігівської області Сірик Денис Сергійович звернувся до суду з адміністративним позовом до Щорської районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чернігівська обласна державна адміністрація, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження Щорської районної державної адміністрації Чернігівської області від 05.04.2006 № 110 «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для риборозведення», яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для риборозведення в оренду на території Новомлинської сільської ради Щорського району (орієнтована площа 1,3656 га).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 106 КАС України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України від 08.07.2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VІ).
У відповідності до статті 1 Закону №3674-VІ судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Згідно частини 1 статті 4 Закону №3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому, з 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2015 року №484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким встановлені нові ставки сплати судового збору.
Так, частиною 2 статті 4 Закону №3674-VІ (у редакції від 01.09.2015) встановлено, що за подання суб'єктом владних повноважень позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», у 2015 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі станом на січень 2015 року на рівні 1218,00 грн.
Поряд з цим, у ході ознайомлення із позовною заявою та доданими до неї документами судом виявлено, що до позовної заяви позивачем не додано оригінал документу про сплату судового збору у відповідному розмірі.
Згідно з частиною 1 статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява Заступника прокурора Чернігівської області Сірика Дениса Сергійовича має бути залишена без руху та позивачу встановлено п'ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали суду для усунення вказаного недоліку, шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у належному розмірі.
Крім того, у відповідності до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Абзацом 2 частини 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
У свою чергу, за змістом пункту 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (пункт 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на викладене, суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених законом.
Так, Заступником прокурора Чернігівської області у позовній заяві (сторінка 4) зазначено, що однією з підстав його звернення до адміністративного суду у якості позивача є фактична відсутність державного органу до повноважень якого належить контроль за законністю рішень місцевих районних державних адміністрацій при розпорядженні земельними ділянками.
Разом з тим, останнім у вищевказаній позовній заяві (сторінки 3,5,6) зазначено, що з 01.07.2013, у зв'язку із набуттям чинності Закону України «Про аквакультуру», розпорядження землями водного фонду для цілей риборозведення належить до повноважень Чернігівської обласної державної адміністрації. Крім того, заступником прокурора Чернігівської області зазначено, що Чернігівська обласна державна адміністрація, як орган виконавчої влади, з часу прийняття Щорською районною державною адміністрацією Чернігівської області розпорядження про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки не вжила заходів до виконання повноважень, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Таким чином, суду є незрозумілою позиція Заступника прокурора Чернігівської області щодо звернення останнього до суду в якості позивача при наявності органу до повноважень якого належить розпорядження землями водного фонду для цілей риборозведення - Чернігівської обласної державної адміністрації.
Разом з тим, суд зазначає, що у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» однією із функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
При цьому, пунктом 1 розділу ХІІ (Прикінцеві положення) Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що прокурор при здійсненні нагляду за додержанням законів органами виконавчої влади діє виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді.
У свою чергу, відповідно до положень частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Таким чином, правомірність звернення прокурора з позовом встановлюється судом у кожній справі окремо, враховуючи те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям.
Тому, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно має визначати з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, з доведенням факту не здійснення чи здійснення неналежним чином таким органом своїх повноважень.
На підставі вищевказаного, суддя вважає за необхідне запропонувати прокуророві подати письмове обґрунтування порушення матеріальних або інших інтересів держави, зазначивши, при цьому, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Крім того, позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про звільнення Прокуратури Чернігівської області від сплати судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон № 3674-VI, який з 01.09.2015 діє у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо справляння судового збору».
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону № 3674-VI, а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами статті 5 Закону № № 3674-VI встановлені пільги щодо його сплати.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналогічні норми містяться і у частині 1 статті 88 КАС України.
Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може звільнити особу від сплати судового збору, є її майновий стан. Жодної іншої підстави для постановлення судом ухвали про звільнення сторони від сплати судового збору, ні Закон № 3674-VI, ні КАС України не передбачають.
Доводячи наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на цільове призначення коштів Прокуратурі Чернігівської області та відсутність асигнувань для сплати судового збору.
Разом з тим, у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи.
Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Прокуратура Чернігівської області є бюджетною установою, однак спірні правовідносини виникли в результаті реалізації останньою владних управлінських функцій.
Наведене зумовлює висновок про відсутність, передбачених частиною 1 статті 8 Закону 3674-VI та частиною 1 статті 88 КАС України, підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
З приводу доводів Заступника прокурора Чернігівської області щодо обмеження доступу до суду, суд зазначає наступне.
Так, 22.05.2015 Верховною Радою України прийнятий Закон України № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі - Закон № 484-VIII).
При цьому, пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №484-VІІІ Кабінету Міністрів України доручено забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Крім того, проект Закону № 484-VIII внесений на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України.
Реалізуючи право законодавчої ініціативи, Кабінет Міністрів України, крім іншого, обґрунтовував необхідність прийняття цього законопроекту тим, що внаслідок численних змін до Закону України «Про судовий збір» коло осіб, звільнених від сплати судового збору, є необґрунтовано широким, в той час як розгляд будь-якої справи судом потребує витрат, незалежно від сплати судового збору. Відповідно, звільнення особи від сплати судового збору зрештою призводить до додаткового навантаження на державний бюджет.
Метою законопроекту було запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору, встановлення обґрунтованих, та відповідно справедливих ставок судового збору, враховуючи соціально-економічну ситуацію в державі, зменшення числа осіб, звільнених від сплати судового збору, а також подвоєння надходжень до Державного бюджету України від його сплати, що значно підвищить рівень гарантованої Конституцією України доступності правосуддя шляхом кращого забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідно їх фінансової незалежності.
Законопроектом передбачалося виключення органів державної влади з числа суб'єктів, що звільняються від сплати судового збору, що, за висновком суб'єкта законодавчої ініціативи, мало дисциплінувати їх у відносинах із судами та унеможливило зловживання ними своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках безпідставного звернення до судів та безвідповідального оскарження судових рішень з огляду на саму лише безкоштовність звернення до суду.
З огляду на викладене, суд не приймає доводи позивача про обмеження його права на доступ до суду, внаслідок недостатнього бюджетного фінансування.
Керуючись статтями 106,108,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави - залишити без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Встановити позивачу п'ятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліку поданої позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначеного недоліку у встановлений судом строк, відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде повернута йому та вважатись неподаною.
Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строк, передбачений статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Падій