79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.11.2015р. Справа № 914/3291/15
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма “Електропромремонт”, м. Дніпропетровськ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго”, м. Львів
про стягнення 326042,70 грн.
Суддя Артимович В.М.
Секретар судового засідання Струк Н.Р.
від позивача: ОСОБА_1 - представник;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма “Електропромремонт”, м. Дніпропетровськ, надалі - позивач, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго”, м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення 496042,70 грн.
Ухвалою суду від 16.09.2015 р. порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду на 29.09.2015 р.
29.09.2015 р. на розгляд суду представник відповідача подав клопотання з проханням відкласти розгляд справи.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бортник О.Ю. автоматизованою системою документообігу суду матеріали справи передано для подальшого розгляду судді Артимовичу В.М.
13.10.2015 р. на розгляд суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.
09.11.2015 р. на розгляд суду позивач подав заперечення на відзив відповідача.
В судове засідання 18.11.2015 р. з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи, просив задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.
15.01.2015 р. між сторонами укладено договір поставки за № Б-018, відповідно до п. 1.1 якого згідно додаткової угоди №1 від 23.03.2015 р. в порядку і на умовах? gередбачених цим договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, (далі - продукція), в асортименті, кількості, в терміни, за ціною із якісними характеристиками, погодженими сторонами в специфікації на суму 852871,68 грн.
Згідно додаткової угоди за № 2 від 21.05.2015 р. пункт 8.1 цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 30 червня 2015 р., а в частині проведення розрахунків, - до повного виконання сторонами грошових зобов'язань.
Згідно видаткової накладної від 03.03.2015 р. за № РН-0000025 на суму 382034,88 грн., видаткової накладної від 05.06.2015 р. 470836,80 грн. відповідачу поставлено продукцію на загальну суму 852871,68 грн.
Пункт 5.4 договору вказує, що розрахунок за продукцію, поставлену за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника впродовж п'яти робочих днів після спливу сорок п'ять календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання з оплати поставленої продукції виконав частково. Відповідно до банківської виписки БВ-0002132 від. 23.04.2015 р. відповідач сплатив 382034,00 грн. в якості оплати поставки першої партії.
Оскільки відповідач не оплатив другу партію продукції на суму 470836,80 згідно видаткової накладної від 05.06.2015 р. позивачем направлено претензію від 30.07.2015 р. за № 3007-153 з проханням оплатити дану заборгованість.
Зважаючи на вищенаведене, позивач просить стягнути з ПАТ «ДТЕК Західенерго» 470836,80 грн. основного боргу, 23541,84 грн. пені та 1664,06 грн. трьох процентів річних.
В свою чергу відповідач згідно поданого відзиву від 12.10.2015 р. за № 119/1741 зазначив, що ним на поточний рахунок позивача перераховано кошти в сумі 170000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 30.09.2015 р. за № НОМЕР_1 на суму 100000,00 грн., від 09.10.2015 р. за № НОМЕР_2 на суму 70000,00 грн., що долучені до матеріалів справи.
Зважаючи на зазначене вище, позивач просить стягнути з відповідача 300836,80 грн. основного боргу, 23541,84 грн. пені та 1664,06 грн. трьох процентів річних, про що зазначає в запереченнях на відзив від 09.11.2015 р.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази у справі та оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).
В силу вимог ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем, товар поставлено відповідачу згідно договору. Оплата за поставлений товар останнім не здійснена згідно видаткової накладної від 05.06.2015 р за № РН-0000080.
Пункт 4.7 договору зазначає, що датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, що вказана представником покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці продукції автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у видатковій накладній.
Зважаючи на вказане вище, враховуючи часткову оплату відповідачем основного боргу та уточнені позовні вимоги позивача згідно заперечення на відзив від 09.11.2015 р., суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 300836,80 грн.
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт 6.8 договору зазначає, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець на письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, але не більше 5 % від простроченої суми.
На суму основного боргу позивачем підставно й обгунтовано нараховано пеня на підставі п. 6.8 договору та встановлено, що вірно встановлено період прострочення, а тому з відповідача підлягає стягненню 23541,84 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відзиві відповідач зазначив, що позивачем не доведено, що товар поставлено відповідачу 05.06.2015 р., проте останнім не надано жодних документів на спростування вказаного. Як вбачається з видаткової накладної та товарно-транспортної накладної останні оформлені 05.06.2015 р.
Відтак, позивачем правомірно нараховано відповідачу три проценти річних, що підлягають до задовлення в повному обсязі. Здійснивши перерахунок, суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню, зокрема, з відповідача підлягає стягненню 1664,06 грн. трьох процентів річних.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Із врахуванням викладеного, суд вважає, що уточнені позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Однією з основних засад судочинства згідно ст. 129 Конституції України є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).
Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач доказів оплати боргу, пені, трьох процентів річних не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням від 09.09.2015 р. за № 3403 на суму 7440,65 грн.
Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма “Електропромремонт”, м. Дніпропетровськ, задоволити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15, ідентифікаційний код 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма “Електропромремонт” (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, буд. 14, ідентифікаційний код 25021316) 300836,80 грн. основного боргу, 23541,84 грн. пені, 1664,06 грн. трьох процентів річних та 7440,65 грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.11.2015 р.
Суддя Артимович В.М.