26 листопада 2015 року Справа № 917/973/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2015 року у справі № 917/973/15 Господарського суду Полтавської області за позовом ОСОБА_4, м. Київ, до Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос", м. Полтава, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Полтавське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, м. Полтава, про визнання недійсним рішення Наглядової ради від 19.09.2013 року, оформленого протоколом № 05-2013 від 19.09.2013 року,
Подана Відкритим акціонерним товариством "Бурова компанія "Букрос" касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
01.11.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон), який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду (у редакції Закону від 22.05.2015, чинної на момент звернення заявника із касаційною скаргою) ставки судового збору встановлюються у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).
З матеріалів справи вбачається, що позов ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Наглядової ради було подано у травні 2015 року.
У редакції Закону України "Про судовий збір" від 12.02.2015, чинної на момент звернення ОСОБА_4 з позовом у даній справі, ставки судового збору становили: за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", у січні 2015 встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 218,00 грн.
Таким чином при подачі позовної заяви сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. Отже, при зверненні у жовтні 2015 року до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду від 16.09.2015 у даній справі заявник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 461,60 грн.
Натомість, згідно доданого до касаційної скарги платіжного доручення № 33 від 20 жовтня 2015 року скаржником був сплачений судовий збір у розмірі 689,00 грн., тобто за ставкою меншою, ніж передбачено Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Крім того, касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення судами попередніх інстанцій.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.
Тобто, в касаційній скарзі наводяться конкретні норми матеріального чи процесуального права з обґрунтуванням суті їх порушення чи неправильного застосування.
Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що скаржником не обґрунтовано суть неправильного застосування чи порушення або не застосування апеляційним господарським судом конкретних норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
У касаційній скарзі скаржник лише вказує статті Господарського процесуального кодексу України, наводить свої міркування щодо застосування норм закону та викладає обставини справи. При цьому, скаржник, не дотримуючись вищевказаних вимог процесуального законодавства, не зазначив суті порушень норм процесуального права, допущених апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови. Скаржник зводить доводи касаційної скарги до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Допущені скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги на підставі пункту 6 частини 1 статті 1113 ГПК України.
У зв'язку із наявністю підстав для повернення касаційної скарги без розгляду скаржнику, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку подання касаційної скарги не розглядається.
Згідно ч. 3 ст. 1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених в пунктах 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку та з відповідним клопотанням про відновлення процесуального строку на касаційне оскарження.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Зважаючи на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, скарга не дає підстав для перегляду постанови апеляційного господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 86, п. 4, 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2015 року у справі № 917/973/15 разом з доданими до неї документами повернути скаржнику, а справу - Господарському суду Полтавської області.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: Н.І. Мележик
С.С. Самусенко