ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2015 року № 826/19017/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кротюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1
до Київського міського центру зайнятості
про визнання протиправними дій,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київського міського центру зайнятості, в якому просить:
- визнати протиправними дії Київського міського центру зайнятості щодо знищення або втрати заяви гр. ОСОБА_1, 1969 р.н. про надання йому статусу безробітного, датовану липнем 2006 року з його особової справи № 38479, дата реєстрації 18.07.2006 р.;
- визнати протиправними дії Київського міського центру зайнятості щодо знищення або втрати всіх корінців направлення на працевлаштування, що видавалися безробітному гр. ОСОБА_1, 1969 р.н. на протязі 2006-2007 рр. і які повинні знаходитися в його особові справі № 38479, дата реєстрації 18.07.2006 р.
Позивач в обґрунтування позову по суті зазначає, що 22.06.2015 звернувся до Святошинського РЦЗ із запитом щодо отримання певних документів із своєї особової справи, а саме: копії заяви гр. ОСОБА_1 про надання йому статусу безробітного, датовану липнем 2006 року, а також копії корінців направлення на працевлаштування гр. ОСОБА_1 Однак, як зазначає позивач, листом Святошинський РЦЗ (вих. від 26.06.2015) фактично відмовив у задоволенні запиту та наданні вказаних документів, зазначивши про відсутність в матеріалах справи заяви про надання статусу безробітного, а щодо корінців направлення на працевлаштування, як стверджує позивач, пояснень з приводу їх ненадання у відповіді відповідач не зазначив.
Позивач вважає дії відповідача щодо знищення або втрати вказаних документів протиправними з підстав їх невідповідності вимогам законодавства та на підставі, зокрема, ст. 10, 13, 14, 19, 22, 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» просить задовольнити позов.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи, у задоволення позову просив відмовити у повному обсязі.
Позивач у судове засідання 19.10.2015 не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України в судовому засідання 19.10.2015 судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
11.06.2015 позивач в порядку ст. 10, 13, 19-22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» звернувся до Святошинського РЦЗ із запитом, в якому просив надати завірену копію особової справи гр. ОСОБА_1 № 38479, дата реєстрації 18.07.2006 р.
За результатами розгляду запиту листом (вих. від 15.06.2015 № 01-28/2161) Святошинський РЦЗ надав позивачу відповідь із додатками, завіреними копіями документів особової справи гр. ОСОБА_1
Вважаючи, що запитувана інформація була надана не у повному обсязі, позивач 22.06.2015 знову в порядку ЗУ «Про доступ до публічної інформації» звернувся до Святошинського РЦЗ із запитом щодо отримання певних документів із своєї особової справи, а саме: копії заяви гр. ОСОБА_1 про надання йому статусу безробітного, датовану липнем 2006 року, а також копії корінців направлення на працевлаштування гр. ОСОБА_1
Листом Святошинський РЦЗ (вих. від 26.06.2015 № 01-28/2354) надав позивачу відповідь, у якій зазначив, що заява про надання статусу безробітного в особовій справі відсутня, що унеможливлює її надання. Також повідомлено, що позивач був працевлаштований самостійно, а тому корінець направлення на працевлаштування при особовій справі гр. ОСОБА_1 відсутній.
Враховуючи наведене та з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», Святошинський РЦЗ повідомив позивача про часткову відмову у задоволенні його запиту в частині виготовлення копії заяви про надання статусу безробітного.
Виходячи з підстав позову, визначених позивачем у позовній заяві, суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 р. № 2939-ІV.
Згідно із ст. 1 вказаного Закону публічна інформація, це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: обов'язком розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до статті 19 зазначеного Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно з вимогами статті 20 зазначеного закону, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з приписами частини 1 статті 22 Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
З наведеного у сукупності вбачається, що надання публічної інформації зумовлюється її наявністю у відповідного суб'єкта.
В даному випадку, як зазначено у позові, позовні вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачем ст. 10, 13, 14, 19, 22, 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема, ненадання позивачу запитуваних ним документів із особової справи, а саме: копії заяви гр. ОСОБА_1 про надання йому статусу безробітного, а також копії корінців направлення на працевлаштування гр. ОСОБА_1
Між тим, в ході розгляду даної справи встановлено, що згідно актом № 8 від 25.12.2009 документи, які створювались та які були наявні у Святошинському РЦЗ (у т.ч. персональні справи громадян, які шукають роботу), були відібрані та знищені, як такі, що не мають історичної цінності та втратили науково-практичне значення, чим, як вказує відповідач, пояснюється відсутність у відповідача запитуваної позивачем заяви гр. ОСОБА_1 про надання йому статусу безробітного.
В контексті наведеного суд не вбачає порушень з боку відповідача положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також не вбачає жодних порушень прав позивача у зв'язку з цим.
До того ж, як стверджує відповідач та не спростовується позивачем, позивач був працевлаштований самостійно, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією наказу директора ТОВ «Фоззі-Фуд» № 1698 к від 23.08.2007 про прийому на роботу гр. ОСОБА_1 на посаду оператора комп'ютерного набору, підстава - заява ОСОБА_1, що, у свою чергу, виключає фактичне існування корінця про направлення на працевлаштування гр. ОСОБА_1, оскільки таке направлення центром зайнятості не видавалося позивачу.
Тобто, наведене у сукупності свідчить про те, що запитувані позивачем у запиті документи є такими, що фізично відсутні, у зв'язку з чим у КМЦЗ відсутня можливість їх надання, про що в даному випадку і було повідомлено позивача, у т.ч. щодо відсутності можливості надання корінців про направлення на працевлаштування, що спростовує доводи позивача про зворотне.
Відтак, в даному випадку не вбачається протиправності в діях КМЦЗ при наданні позивачу відповіді на його запит, а відтак, не вбачається підстав для висновку про порушення КМЦЗ вимог вищезгаданого Закону (зокрема, щодо дій по знищенню чи втраті документів), у зв'язку з чим та враховуючи положення ч. 2 ст. 23 Закону (щодо предмету оскарження) та те, що позивач не зазначає інших положень законодавства, які на його думку порушені КМЦЗ (позов не містить інших підстав позовних вимог), а згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, підстав для задоволення позову не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, враховуючи вищенаведене у сукупності, виходячи з підстав позову, наведених у позовній заяві, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись вимогами статей 69-71, 88, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.В. Кротюк