ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" березня 2011 р. Справа № 2a-873/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Шумея М.В.,
секретаря Третяк В. Р,
за участю: позивача ОСОБА_1
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 03.03.2011 року та їх скасування,-
14.03.2011 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 03.03.2011 року та їх скасування. Позовні вимоги мотивував тим, що до нього були безпідставно застосовані штрафні санкції, оскільки останній підприємницькою діяльністю не займався на момент проведення перевірки.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві, вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача до нього безпідставно застосовані штрафні санкції згідно податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 03.03.2011 року. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Вважать, що відповідачем правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог податкового законодавства. Просили в задоволенні позову відмовити.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що 31.01.2011 року уклала договір суборенди з ОСОБА_1 на користування магазином, який знаходиться за адресою: с.Паляниця, Яремчанська міська рада, Івано-Франківська області, уч.Вишні, буд.№162 А, корп.№1. З того часу почала здійснювати підприємницьку діяльність у вказаному магазині. На момент проведення перевірки здійснювала продаж товарів. Не заперечила, що допустила порушення викладені в акті перевірки, оскільки за браком часу не спромоглась привести у відповідність всю необхідну документацію. Вказала, що товар реалізовувала власний, а не ОСОБА_1 Наголосила на тому, що пояснення під час перевірки давались нею під тиском перевіряючих.
Вислухавши позивача, представників відповідача, свідка, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 12.01.2006 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.
17.02.2011 року Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено фактичну перевірку суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 За наслідками перевірки відповідачем 25.02.2011 року складено акт № 75/09/15/23/30426/8694.
Вищевказаним актом перевірки Державною податковою інспекцією встановлено порушення: п.2,5,12 ст. 3,6 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі громадського харчування та послуг», ст. 177 Податкового кодексу України, Наказу № 1025 від 27.12.2010 року «Про затвердження оформлення книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення», п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, ст. 21,24 Кодексу законів України «Про працю».
На підставі акту перевірки від 25.02.2011 року № 75/09/15/23/30426/8694 Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.03.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 188,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 03.03.2011 року про застосовування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 100764,00 грн.
Щодо правомірності проведення фактичної первірки слід зазначити наступне.
Порядок проведення перевірки податковими органами та застосування штрафних (фінансових) санкцій регламентується Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 75.1.3 статті 75 Податкового Кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
У відповідності до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку ,зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Вищевказана стаття Податкового кодексу України містить вичерпний перелік обставин для проведення фактичної перевірки.
Проте всупереч пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України ДПІ в м. Івано-Франківську було проведено перевірку позивача без наявності однієї з необхідних обставин.
Крім того слід зазаначити, що згідно статті 82.3 статті 82 Податкового Кодексу України тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб.
Як вбачається з акту перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську № 75/09/15/23/30426/8694 сама перевірка була проведена 17.02.2011 року, проте акт складено тільки 25.02.2011 року. Однак як було встановлено судом ДПІ в м. Івано-Франківську акт перевірки складався саме в день проведення такої перевірки із зазначенням виявлених порушень.
Посилання представників відповідача на ту обставину, що протягом 9 днів вони чекали на пред'явлення позивачем необхідної документації не береться судом до уваги, оскільки чинним законодавством чітко встановлено обов'язок суб'єкта господарювання пред'явити документацію саме під час проведення перевірки. Причому як уже зазначалось вище згідно п.75.1.3 ст.75 Подакового кодексу України фактична перевірка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника, а не за місцем знаходження податкового органу.
З акту перевірки вбачається, що безпосередньо під час проведення перевірки були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, які не потребували додаткової перевірки. А тому причини складення акту перевірки через 9 днів з моменту проведення такої перевірки викликають сумніви в об'єктивності відображення фактичних обставин.
У відповідності до ч.3 ст.69 КАСУ докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Таким чином суд приходить до висновку, що оскільки сама перевірка проведена без дотримання встановленої чинним законодавством процедури, висновки такої перевірки не можуть лягати в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
При цьому суд вважає за необхідне акцентувати увагу на наступному.
Згідно пояснень позивача та показання свідка господарську діяльності в магазині «Продукти», за адресою с. Паляниця, уч. Вишня, на момент проведення перевірки здійснювала ОСОБА_4. В той же час акт перевірки та додані до нього матеріали суперечать зазначеним доказам.
У відповідності до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі. Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки. Визнання стороною в суді обставин, якими друга сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду обов'язковим, якщо суд має сумнів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В зв'язку із суперечностями фактичних даних, неможливо встановити беззаперечність тієї обставини, ким саме здійснювалася господарська діяльність в магазині «Продукти», за адресою с. Паляниця, уч. Вишня.
Виходячи із основоположного принципу адміністративного судочинства -верховенства права, адміністративний суд не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечить конституційним принципам права або порушуватимуть права та свободи людини і громадянина.
За таких обставин суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення слід скасувати.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 03.03.2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова в повному обсязі складена 29.03.2011 року.
Суддя: Шумей М.В.