07 лютого 2011 р. 2а-9025/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Коблової О. Д.
при секретарі - Туранській С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори про зобов'язання вчинити певні дії , -
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду із позовною заявою до Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори із позовними вимогами про витребування від відповідача нотаріальної справи та видачу завірених копій позивачу; зобов'язати відповідача скасувати Постанову нотконтори від 20 лютого 2010 року №293/02-3, видати свідоцтво про спадщину по закону після померлої бабусі ОСОБА_2
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 державний нотаріус Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, зокрема, це спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. В цій категорії спору передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо особа у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то така особа не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України "Про нотаріат". Відповідно до статті 1 Закону України "Про нотаріат", нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач не здійснює щодо позивача владних управлінських функцій, відповідач не є суб'єктом владних повноважень, у тому числі делегованих, а оскаржувана постанова державного нотаріуса не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, заявлений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, спірні відносини не є публічно-правовими, а справа не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і повинна вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо ж провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.
За таких обставин суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Закрити провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори про зобов'язання вчинити певні дії
Роз'яснити позивачу, що згідно ч.3 ст.157 КАС України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_4