Справа № 464/7888/15-к
пр.№ 1-кп/464/353/15
23.11.2015 року
Сихівський районний суд міста Львова
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015140070002188 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Львова, із професійно-технічною освітою, непрацюючого, неодруженого, невійськовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє 17.09.2014 року Сихівським районним судом м. Львова за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
ОСОБА_4 05.08.2015 року близько 07 год 45 хв, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, повторно, в момент, коли за ним ніхто не спостерігав, викрав з автомобіля марки «Газель», д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований по пр. Червоної Калини, 109, мобільний телефон марки «Samsung SM-B310E», білого кольору, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальних збитків на суму 289 грн 69 коп.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушені, передбаченому ч.2 ст.185 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті та дав суду показання аналогічні фабулі обвинувачення. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати.
Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.
Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненою повторно, доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлені.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, вчиненим умисно, з корисливих мотивів; особу обвинуваченого, який офіційно не працює, неодружений, формально характеризується за місцем проживання, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, востаннє 17.09.2014 року Сихівським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України, однак висновку не зробив, на шлях виправлення не став та скоїв новий злочин.
Виходячи з наведеного та враховуючи письмову заяву потерпілого ОСОБА_6 , який зазначив, що претензій до обвинуваченого не має, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст.185 КК України на мінімальний встановлений статтею строк, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що перевиховання та виправлення обвинуваченого не можливі без ізоляції від суспільства, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 17 вересня 2014 року засуджений Сихівським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України до одного року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України був звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на один рік, однак під час іспитового строку повторно вчинив корисливий злочин, а тому, згідно ч.3 ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті. Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням.
З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне визначити остаточне покарання обвинуваченому шляхом часткового складання покарань, а саме до покарання, призначеного за ч.2 ст.185 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду, від відбуття якого обвинуваченому було звільнено з випробуванням, з урахуванням правил, передбачених ст.72 КК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 371, 373, 374 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України, ОСОБА_4 , частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 17 вересня 2014 року та остаточно призначити покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_4 - домашній арешт - до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1