Справа № 449/751/15-ц
"27" листопада 2015 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Гуняк О.Я.
з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,
позивача: ОСОБА_2,
представника позивача: ОСОБА_3,
відповідача: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстрації, -
ОСОБА_2А звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про виселення його з будинку №9 на вул. Зеленій с. Підмонастир Перемишлянського району за неможливості спільного з ним проживання без надання іншого житлового приміщення та зняти з реєстрації .
В обґрунтування позову зазначила, що являється головою будинковолодіння №9 на вул. Зеленій в с.Підмонастир Перемишлянського району. В даному будинку, зареєстрований та фактично з 2003 року проживає відповідач, колишній чоловік її доньки - ОСОБА_5. Звертає увагу суду на те, що на протязі останніх п'яти років по теперішній час, відповідач постійно вчиняє сварки, скандали, бійки, як по відношенню до неї, так і по відношенню її дочки, дітей. Принижує нецензурними словами. Відповідач - ОСОБА_4 неодноразово застосовував до неї фізичну і моральну силу, погрожував розправою.
Окрім цього, ОСОБА_4 не несе жодних витрат по утриманню та обслуговуванню житлового будинку, в якому фактично проживає, як наймач. Як на підтвердження свої позовних вимог, покликає на матеріали з Перемишлянськогого РВ ГУМВСУ зібрані згідно її звернень з приводу неправомірної поведінки відповідача. Вважає, що спільне проживання із відповідачем в одному будинку є неможливим, окрім цього такий забезпечений іншим житлом, а саме житлом своїх батьків.
В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі, доповнила, що проживання з відповідачем є неможливим, оскільки такий вчиняє постійні скандали, просить позов задовольнити.
Представник позивача зазначив, що відповідач зчиняє конфлікти, дані обставини стверджуються зібраними матеріалами, що робить неможливим спільне проживання. Окрім цього, ОСОБА_4 на даний час не проживає в зареєстрованому житлі.
Відповідач в судовому засіданні позов заперечив та пояснив, що позивач сама є ініціатором даних сварок, оскільки в такий спосіб хоче вигнати його з дому. Він також звертався в правоохоронні органи з приводу неправомірної поведінки ОСОБА_2 Звертає увагу суду на те, що будинок з якого його хочуть виселити будував особисто. Купував будівельні матеріали, наймав майстрів на роботи, тобто займався процесом будівництва. Дійсно, вже близько двох місяців не проживає в зареєстрованому будинку, оскільки позивач зчиняє постійні скандали, що робить неможливим таке перебування. Винаймає квартиру у м. Львові. Однак, періодично приходить до дітей і щоразу ОСОБА_2 зчиняє конфлікт в присутності дітей. Просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім»ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно із ч.3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Частиною першою ст. 109 ЖК України визначено, що виселення із займаного приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших
заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого
приміщення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 17 постанови від 12 квітня 1985 р. № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичного порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Районним судом встановлено, що ОСОБА_2 09.09.1988р. купила житловий в с. Підмонастир Перемишлянського району, що складається з двох кімнат житловою площею - 31.0 кв. метрів, кухні, коридора, згідно договору купівлі - продажу, посвідченого нотаріусом Перемишлянської державної нотаріальної контори (а.с.36-37)
Відповідач - ОСОБА_4 перебував з дочкою позивача - ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі з 04.10.2002 року по 16 березня 2015 року (.а.с.13)
Як член сім'ї власника житлового будинку відповідач - ОСОБА_4 був 17.04.2003 року зареєстрований у будинку за адресою: с. Підмонастир, вул.Зелена,9, Перемишлянського району Львівської області, що стверджується відмітками в будинковій книзі (а.с.5-10), тому він в установленому законом порядку набув право користування даним житловим будинком.
Згідно висновку КП “Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” №352 від 04.06.2015р. про технічний стан житлового будинку та технічного паспорта на житловий будинок №9 в с. Підмонастир Перемишлянського району Львівської області від 23.05.2015 року вбачається, що загальна площа будинку зросла, а саме становить 113.3 кв.м. (.а.с.38-42)
Відмовляючи у задоволенні позову суд прийшов до висновку, що підстави для виселення відсутні, оскільки на час розгляду справи позивачем не наведено та не надано доказів систематичного руйнування та псування житлового приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичного порушення правил співжиття відповідачами, що зробило б неможливим для інших проживання із ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, а тому відсутні підстави для їх виселення із спірного будинку та зняття із реєстрації у ньому.
Зокрема, оглянуті в судовому засіданні висновки Перемишлянського РВ ГУМВС України у Львівській області за: №608 від 07.04.2015р.; №705 від 18.04.2015р., №1184 від 24.06.2015р. та №1264 від 05.07.2015р. із яких вбачається, що ОСОБА_2 двічі зверталась в правоохоронні органи із заявою про неправомірні дії відносно неї з сторони колишнього зятя - ОСОБА_4, які проявлялися в висловлюванні нецензурної лайки. ОСОБА_5 зверталась в правоохоронні органи з заявою щодо вчинення сварки її колишнім чоловіком ОСОБА_4,, що проявлялась у висловлюванні нецензурних слів. Також, ОСОБА_6 звертався з заявою в правоохоронні органи з приводу того, що ОСОБА_2 не впускає його в помешкання.
Дані звернення відбулись напередодні звернення позивача із позовною заявою до суду, а саме з квітня 2015 р. по липень 2015р., позовна заява зареєстрована 07.07.2015р. (а.с.3-4)
Окрім цього, постановою Перемишлянського районного суду від 30.09.2015 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення.
Доказів про те, що відповідач після притягнення його до адміністративної відповідальності повторно вчиняв дії по порушенню умов проживання в будинку з позивачем суду не подано.
Згідно відомостей наданих Великоглібовицькою сільською радою Перемишлянського району від 16.11.2015р. за №334 вбачається, що від громадянки ОСОБА_2, до сільської ради не надходило звернень чи заяв стосовно антигромадської поведінки гр.. ОСОБА_4 з приводу неможливості спільного проживання. В сільській раді відсутні скарги на гр.. ОСОБА_4 Також до останнього не застосовувалися заходи попередження і громадського впливу з приводу його поведінки.
Як вбачається із характеристики наданою виконкомом Ведикоглібовецької сільської ради від 23.10.2015р. за №1467, ОСОБА_4 по місцю проживання на території сільської ради зарекомендував себе задовільно. В громадських місцях поводить адекватно. Зауважень зі сторони виконкому не мав. (а.с.43)
Свідок ОСОБА_5 - дочка позивача дала показання про те, що її колишній чоловік ОСОБА_4 бив її і її матір ОСОБА_2, однак в правоохоронні органи за даними фактами вони не звертались. З весни 2013 року в їхній сім'ї почались сварки. Витрати по утриманню будинку відповідач не несе з літа 2015 року.
Свідок ОСОБА_7 - мати відповідача дала покази про те, що її син будував даний житловий будинок і у разі його виселення він не має де проживати. У батьківській будинок не може повернуться, оскільки вони проживають у літній кухні, яка складається з кімнати і кухні, де окрім неї проживає ще дочка з зятем і двома дітьми.
ОСОБА_8 - дядько відповідача дав покази про те, що ОСОБА_4 будував даний житловий будинок.
ОСОБА_9 - дав покази про те, що він не перебуває в жодних родинних стосунках зі сторонами. Однак, є будівельником і допомагав ОСОБА_4 будувати будинок, здійснював малярські роботи. Про будь-які конфлікти йому не відомо, таких не чув. Однак, повідомив, що відповідач є адекватною людиною.
ОСОБА_10 - дав покази про те, що він не перебуває в жодних родинних стосунках зі сторонами. Однак, є будівельником і допомагав ОСОБА_4 проводити внутрішні і зовнішні роботи в житловому будинку. Жодних сварок не чув.
ОСОБА_11 - дав покази про те, що він є чоловіком рідної сестри ОСОБА_4 і також допомагав будувати житловий будинок. Ініціатором сварок в їхній сім'ї була ОСОБА_2
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Доказів, які б підтверджували те, що відповідач систематично порушував правила співжиття та до нього застосовувались заходи попередження та громадського впливу, які не дали позитивних результатів, позивачкою не надано, а тому суд дійшов о висновку про відсутність передбачених ст.. підстав для виселення відповідача, та відсутність законних підстав для зняття з реєстрації у ньому відповідача ОСОБА_4
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України -
в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстрації - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Перемишлянський районний суд Львівської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя ОСОБА_12