Справа № 369/6478/15-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.
Провадження № 22-ц/780/6431/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 48 26.11.2015
іменем України
26 листопада 2015 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Білоконь О.В., Гуль В.В.,
при секретарі Якимчук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У червні 2015 року позивач звернувсядо суду із вказаним вище позовом,який мотивував тим, що він 25 вересня 2010 року уклав шлюб із відповідачкою. Дітей від шлюбу не мають. Вказував, що сімейне життя сторін не склалося, між ними все частіше почали виникати сварки і вони не могли прийти до порозуміння. Наприкінці травня 2015 року позивачка змінила замки на вхідних дверях їх спільної квартири, дозволивши забрати лише побутові речі першої необхідності. Вважає, що подальше спільне життя є неможливим і суперечить інтересам подружжя, у зв'язку з чим просив розірвати шлюб з відповідачкою.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року позов задоволено. Ухвалено розірвати шлюб, укладений між сторонами 25 вересня 2010 року.
Відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову про розлучення відмовити, посилаючись на неправильність з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд дав замалий строк для примирення та неправильно встановив обставини щодо неможливості примирення, не давши належної оцінки роздруківці особистої переписки сторін. Суд не врахував, що питання розірвання шлюбу між сторонами постало на фоні конфлікту про поділ майна подружжя. Крім того, суд безпідставно не прийняв її зустрічну позовну заяву про розподіл майна подружжя, хоча позивачем вживалися заходи для одноосібного відчуження майна. Суд не допитав свідків, які могли підтвердити факт самостійного виїзду позивача із квартири та відсутності з її боку перешкод у користуванні житлом. Вважає, що позивач не бажає реального настання наслідків розірвання шлюбу.
В суді апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримала, просила задоволити, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове про відмову у позові.
Позивач ОСОБА_3 належним чином повідомлений про час розгляду справи, подав письмові заперечення проти апеляційної скарги та заяву про розгляд справи у його відсутність.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов і розриваючи шлюб, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що подальше спільне життя і збереження шлюбу сторін є неможливим і суперечить інтересам одного з них. При цьому суд виходив з того, що сторони тривалий час не підтримують шлюбних стосунків, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, а наданий судом строк для примирення не дав результату. За таких обставин шлюб зберегти неможливо, а тому його слід розірвати.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Згідно ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде становлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 25 вересня 2010 року сторони зареєстрували шлюб, від якого дітей не мають.
Також судом встановлено, що сім'я сторін розпалася, шлюбні стосунки між ними припинені із 22 травня 2015 року. Сторони проживають окремо, спільне господарство не ведеться. Шлюб носить формальний характер.
Наданий судом строк для примирення не дав результату і позивач ОСОБА_3 наполягає на розлученні.
Наведені обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
За таких обставин суд обгрунтовано задоволив позов і розірвав шлюб, поскільки в судовому засіданні встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам одного з подружжя.
Колегія суддів не бере до уваги як необгрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що суд підійшов формально і надав замалий строк для примирення та неправильно встановив обставини щодо неможливості примирення.
Встановлено, що ухвалою суду від 18 серпня 2015 року сторонам надано місячний строк для примирення, в період якого сторонами не досягнуто згоди щодо збереження сім'ї, позивач категорично настоює на розлученні. Колегія суддів вважає, що місячний термін достатній для врегулювання питання збереження сім'ї.
При цьому колегія суддів враховує, що на момент вирішення срави в суді апеляційної інстанції, тобто більш як через п'ять місяців після подачі позову, позивач ОСОБА_3 категорично настоює на розлученні, що свідчить про зваженість та послідовність принятого ним рішення про розлучення. ОСОБА_3 подав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, де вказав, що він не бажає знаходитися у шлюбі із ОСОБА_2, поскільки не кохає її, а також враховуючи те, що він хоче мати дитину, яку відповідачка не змогла йому дати.
Посилання відповідачки ОСОБА_2 на можливість збереження сім'ї суперечать встановленим у справі обставинам, з яких вбачається, що ОСОБА_3 після припинення із відповідачкою шлюбних стосунків вживає наполегливих заходів до розлучення, що у свою чергу свідчить про стійке бажання розлучитися і не мати сімейних стосунків із відповідачкою.
Посилання апелянта на те, що суд безпідставно не прийняв зустрічну позовну заяву відповідачки про розподіл майна подружжя, необгрунтовані. Предмет спору за позовом про розподіл майна та в даній справі за позовом про розлучення є різними, не взаємопов'язані, а тому суд вірно відмовив у прийнятті зустрічного позову (а не відмовив у відкритті провадження як помилково вважає апелянт) та направив справу на автоматичний розподіл, бо спільний розгляд утруднить вирішенння цього спору.
Твердження апелянта про неповноту розгляду справи, що виразилася у недопиті свідків по суті позову про розірвання шлюбу, які могли підтвердити, що відповідачка не змінювала замків і не перешкоджала позивачу у користуванні кварирою, а що він самостійно забрав свої речі та у 20- числах травня 2015 року виїхав із квартири, безпідставні. Дані покази не стосуються предмету спору в даній справі про розлучення. Саме на це звертає увагу позивач ОСОБА_3 у своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу, вказуючи, що підставами його позову про розлучення є не заміна замків у вхідних дверях, як помилково важає апелянт, а неможливість знаходитися у шлюбі із ОСОБА_2, що суперечить його інтересам.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволенні позову, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: