Справа № 367/5058/14-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.
Провадження № 22-ц/780/5453/15 Доповідач у 2 інстанції Антоненко В. І.
Категорія 26 18.11.2015
Іменем України
18 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Антоненко В.І.,
суддів: Білоконь О.В., Гуля В.В.,
за участю секретаря - Якимчук Ю.С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -
У серпні 2014 року позивач ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 05 липня 2011 року ОСОБА_2 05 липня 2011 року отримав кредит у розмірі 14 200,0 гривен у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач вказувавє, що у порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30 травня 2014 року має заборгованість - 24 497,62 гривен, яка складається з наступного: 12 866,83 гривен - заборгованість за кредитом; 8 416,03 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 572,02 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,0 грн. - штраф (фіксована частина), 1 142,74 грн. - штраф (процентна складова). У зв'язку із викладеними обставинами позивач просив стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 24 497,62 грн. за кредитним договором № б/н від 05 липня 2011 року та судові витрати.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору, посилаючись на те, що за місцем попередньої роботи від роботодавця йому надійшла пропозиція отримати платіжну картку ПАТ КБ "Приватбанк" з можливістю користування коштами на дуже вигідних умовах без сплати відсотків певний період. Ним була підписана Анкета-заява із зазначенням бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою в сумі 1 500 грн. При цьому жодних інших документів він не підписував, кредитний договір з банком не укладав, з умовами кредитування ознайомлений не був, будь-яких умов, правил обслуговування та тарифів від ПАТ КБ "Приватбанк" не отримував. Вказував, що отримання коштів з платіжної картки не заперечує, погашення заборгованості здійснювалося із зарплатної картки ПАТ КБ "Приватбанк". Проте згодом він звільнився з роботи, банк почав інформувати його про заборгованість, використання/повернення коштів він здійснював періодично без наявної інформації про умови кредитування, зокрема щодо процентної ставки, строку кредитування, графіку погашення заборгованості, тощо. У серпні 2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" подав до нього позов про стягнення заборгованості, з якого він дізнався про "укладення" ним кредитного договору та отримання кредиту в сумі 14 200 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% річних, встановленими комісіями та штрафами. ПАТ КБ "Приватбанк" нарахована заборгованість в загальному розмірі 24 497,62 грн., з яких 12 866,83 грн. - заборгованість за кредитом, 8 416,03 грн. - за процентами, 1 572,02 грн. - комісії, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 142,74 грн. - штраф (процентна складова). Проте на такі умови кредитування він своєї згоди не давав, при прийнятті коштів на знав їх вартість, рівень його доходу, який він також зазначив в Анкеті-заяві становив 2 800 грн., що не давало йому можливості повернути борг, проте ПАТ КБ "Приватбанк" ввів його в оману і свідомо в односторонньому порядку підвищував кредитний ліміт та заганяв його у боргову яму без надання інформації про вартість кредиту. Також вказував, що додана до позовної заяви ПАТ КБ "Приватбанк" "Справка об условиях кредитования" за його підписом підписана іншою особою, окрім Анкети-заяви із зазначенням бажаного ліміту 1 500 грн. він не підписував жодних документів. Якби ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено з ним письмовий кредитний договір з викладенням усіх умов та сукупної вартості кредиту, він був би обізнаний з умовами кредитування та не взяв би на себе грошові зобов'язання, які він не в змозі виконати. У зв'язку із викладеними обставинами позивач ОСОБА_2 просив визнати недійсним кредитний догвір б/н від 05 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк"; стягнути з ПАТ КБ "Приватбанк" судові витрати.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2015 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено, позов ОСОБА_2В залишено без задоволення. Стягнуто із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний № НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570; МФО 305299; р/р №29092829003111) заборгованість за кредитним договором б/н від 05.07.2011 року в сумі 24 497,62 гривен (двадцять чотири тисячі чотириста дев'яносто сім гривни 62 коп.) Стягнуто із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний № НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570; МФО 305299; р/р №64993919400001) судові витрати в розмірі 244,98 грн. (двісті сорок чотири гривні 98 коп.). Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
По справі встановлено, що 05 липня 2011 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 500,0 гривен у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до положеньь п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач отримав кредит у розмірі 14 200,0 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку , однак не виконує умови договору і своєчасно не повертає банку кредитні кошти та не сплачує відсотки за користування кредитними коштами, і має заборгованість, яка станом на 30 травня 2014 року становить 24 497,62 гривен та складається з наступного: 12 866,83 гривен - заборгованість за кредитом; 8 416,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 572,02 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,0 грн. - штраф (фіксована частина), 1 142,74 грн. - штраф (процентна складова).
Наведені обставини підтверджуються копіями кредитного договору № б/н від 05 липня 2011 року, копією умов та правил надання банківських послуг; довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти; копією паспорта ОСОБА_2, розрахунком заборгованості, випискою по рахунку, іншими матеріалами справи.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та залишення без задоволення зустрічного, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про його доведеність, а тому керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 611, 625, 634, 1050, 1054 ЦК України вирішив, що первісний позов підлягає задоволенню, а заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з боржника.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тому суд першої інстанції, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, вважав за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 05 липня 2011 року у розмірі 24 497,62 грн.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору, то суд першої інстанції вважав даний позов таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
У відповідності до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
ОСОБА_2 05 липня 2011 року підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві, а також не заперечує того, що ним отримані кошти з платіжної картки та погашення заборгованості періодично здійснювалося з зарплатної картки ПАТ КБ "Приватбанк".
Суд першої інстанції вважав, що не знайшли свого беззаперечного підтвердження доводи позивача ОСОБА_2 про те, що він жодних інших документів не підписував, кредитний договір з банком не укладав, з умовами кредитування ознайомлений не був, будь-яких умов, правил обслуговування та тарифів від ПАТ КБ "Приватбанк" не отримував, оскільки такі доводи спростовуються його підписом на Анкеті заяві від 05 липня 2011 року, відповідно до якої він згоден з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, які були надані йому у письмовому вигляді та зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування позовних вимог суду надано не було. За таких обставин суд першої інстанції не вбачав передбачених законом підстав для задоволення зустрічного позову.
Суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин, що виникли між сторонами та застосував до них відповідні норми права.
Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Докази та обставини, на які посилаються апелянт в своїх апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Проте, задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції у порушення вимог ст..ст. 215, 220 ЦПК України не зазначив у резолютивній частині рішення точної суми коштів, що підлягають стягненню, вказавши лише загальну суму заборгованості та не зазначивши з яких сум вона складається.
За таких обставин колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду, виклавши абзац другий резолютивної частини у редакції, яка відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2015 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в такій редакції:
«Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, індефікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»(49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги 50, код ЄДРПОУ14360570, МФО 305299, розрахунковий рахунок №29092829003111) заборгованість за кредитним договором від 05 липня 2011 року у розмірі 24497,62 гривень, яка складається: заборгованість за кредитом - 12866,83 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом - 8416,03 гривень, заборгованість по комісії за користування кредитом - 1572,02 гривень, штраф - 500 гривень, процентна складова - 1142,74 гривень ».
У решті рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2015 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: