ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 384/687/15-ц
№пр. 2/384/160/2015
20 листопада 2015 року Вільшанський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Галицького В.В.,
при секретарі - Лалаян А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Вільшанка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності, посилаючись на те, що позивач перебувала в щлюбі з відповідачем, зареєстрованому 20.01.2014 року. Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 19.12.2014 року, шлюб між сторонами розірвано. За час перебування у шлюбі, до припинення шлюбних відносин у липні 2014 року сторонами за спільні кошти придбаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в смт. Вільшанка, вул. Молодіжна, 12, Вільшанського району, Кіровоградської області, та зареєстрований на відповідача на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.07.2014 року. На даний час ринкова вартість спірного майна становить 150301 грн., що підтверджується звітом про оцінку майна від 27.08.2015 року. Спільне проживання у вказаному житловому будинку є не можливим і таким, що суперечить інтересам позивача, оскільки між сторонами припинені будь-які нормальні відносини. Подальше спілкування лише посилює неприязні відносини. Позивач вважає, що право відповідача на частку у спільному майні, а саме на ? частки житлового будинку може бути припинене за рішенням суду і не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки вона згодна виплатити відповідачу грошову компенсацію ринкової вартості його частки. На підтвердження своїх намірів позивач виконав вимоги ч.2 ст. 365 ЦК України, а саме попередньо внесено вартість частки відповідача на депозитний рахунок суду, що становить 75150 грн. 50 коп. та підтверджується квитанцією №0.0.432111099.1 від 09.09.2015 року. Крім того, відповідач у даному житловому будинку не проживає з моменту його купівлі. Водночас, відповідач перешкоджає позивачу у доступі до користування спільним сумісним майном. Позивач вимушена тимчасово проживати у своїх близьких, родичів та друзів, оскільки не має іншого власного житла. Між сторонами не досягнуто домовленості про поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній власності. Позивач просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок розташований в смт. Вільшанка, вул. Молодіжна, 12, Вільшанського району, Кіровоградської області. Припинити право власності відповідача у спільному майні подружжя на ? частку житлового будинку №12. Стягнути з позивача на користь відповідача грошову компенсацію вартості ? частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в розмірі 75150 грн. 50 коп. шляхом списання цих коштів з депозитного рахунку ТУ ДСА України в Кіровоградській області, стягнути судові витрати.
Позивач в судове засідання не з'явилася. Надіслала суду заяву, в якій наполягає на позовних вимогах, просить їх задовольнити в повному обсязі та розглянути справу без її участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Надав суду заяву, в якій зазначив, що не погоджується на припинення його права власності на будинок, кошти на депозитний рахунок позивачем внесено без його згоди, будівельно-технічна експертиза щодо можливості розподілу будинку не проводилась. Позовні вимоги не визнає. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити та розглянути справу без його участі.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
У відповідності до копії свідоцтва про шлюб серія І-ОЛ №075651 від 20.01.2014 року виданого Виконавчим комітетом Коритно-Забузької сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області (а.с. 7), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 20.01.2014 року.
Відповідно до рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 19.12.2014 року, шлюб між сторонами розірвано та відновлено позивачу її дошлюбне прізвище «Манзюк» (а.с. 8).
Згідно копії договору купівлі продажу житлового будинку від 30.07.2014 року (а.с. 9-11), покупцем житлового будинку під №12 з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в смт. Вільшанка, вул. Молодіжна, 12, Вільшанського району, Кіровоградської області є ОСОБА_2.
У відповідності до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.07.2014 року (а.с. 12), власником житлового будинку, розташованого за адресою смт. Вільшанка, вул. Молодіжна, 12, Вільшанського району, Кіровоградської області є ОСОБА_2.
Згідно довідки Вільшанської селищної ради Кіровоградської області №4159 від 17.11.2015 року (а.с. 55), ОСОБА_2 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до запису в домовій книзі дійсно проживає за місцем реєстрації з 17.11.2015 року.
Відповідно до квитанції Приватбанку №0.0.432111099.1 від 09.09.2015 року, позивачем внесено 75150 (сімдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 50 коп. за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності, отримувач ТУ ДСА України в Кіровоградській області (а.с. 31).
У відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Таким чином, суд вважає вище перелічене майно, а саме житловий будинок під №12 з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в смт. Вільшанка, вул. Молодіжна, 12, Вільшанського району, Кіровоградської області, як спільну сумісну власність позивача та відповідача.
Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Оскільки суду не надано доказів того, що частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, а також відсутня згода відповідача на отримання грошової компенсації за його частку, суд приходе до висновку, що правових підстав для задоволення позову не має, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, згідно ст. 88 ЦПК України, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати.
Враховуючи вищезазначене, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 60, 70, 71 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 364, 365, 368 ЦК України -,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності, відмовити.
Зобов'язати територіальне Управління державної Судової Адміністрації України в Кіровоградській області повернути ОСОБА_1 75150 (сімдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 50 коп., внесених згідно квитанції Приватбанку №0.0.432111099.1 від 09.09.2015 року, р/с 37312014000784, МФО 823016, код 26241445.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції (Вільшанський районний суд). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: