Єдиний унікальний номер: 378/957/15-ц
Провадження № 2/378/333/15
"23" листопада 2015 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Галич Ю. М.
за участю секретаря: Заболотня Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом в якому просить встановити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті 04 січня 2008 року ОСОБА_3 протягом 2 місяців з моменту набрання рішення суду законної сили. В позовній заяві вказує, що ОСОБА_1, є донькою померлого 04.01.2008 року ОСОБА_3 у віці 75 років. Після смерті її батька відкрилася спадщина на яку спадкоємцями за законом була, ОСОБА_1, її мати ОСОБА_4 та рідні сестри ОСОБА_2, ОСОБА_5 Після поховання батька, в той же день, у вечері між нею та її матірю ОСОБА_4 відбулася розмова стосовно спадщини, при якій мати повідомила, шо батько залишив заповіт на її ім'я на все спадкове майно. Також вона сказала, що після своєї смерті заповіту залишати не буде і ми, три сестри розділимо всю спадщину порівну. Свідком цієї розмови була моя сестра ОСОБА_5. Підстав вважати, що моя мати повідомила мені неправду не було. Враховуючи наявність заповіту, я не стала звертатися до нотаріуса із заявою про відкриття спадщини, так само як і не подавала заяви про відмову від прийняття спадщини, оскільки вважала свою маму єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті батька. Після смерті 17 лютого 2011 року моєї матері ОСОБА_4, я звернулася до державного нотаріуса із заявою про відкриття спадщини у липні 2011 року, але до сих пір свідоцтва про право на спадщину не отримала. 31.08.2015 року мені надійшла із Ставищенського районного суду позовна заява моєї сестри ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільному майні , визнання права на спадщину із доданими до неї копіями документів. Із зазначеного позову, та додатків видно, що мій батько жодного заповіту не залишав, а все спадкове майно після його смерті отримала моя сестра ОСОБА_2 за законом шляхом відмови від своєї частки моєю матір'ю. Я не можу зрозуміти з яких причин, після смерті мого батька, моя мама обманула мене стосовно заповіту залишеного ним, але ця обставина стала причиною того, що я пропустила строк для прийняття спадщини після його смерті. Також, відсутність моєї заяви-відмови від спадщини поданої до нотаріуса вказує на достовірність і правдивість викладених вище обставин. Вважаю, що ця причина є поважною, і суд має визначити мені додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. Причиною пропуску строку на прийняття спадщини вказує обман зі сторони матері, померлої 17 лютого 2011 року ОСОБА_4, щодо наявності заповіту на ім'я останньої.
Позивачка в судове засідання не прибула про час розгляду справи повідомлена належним чином. ЇЇ представник ОСОБА_6, суду пояснив, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини після смерті батька, поскільки її обманула її мати, повідомивши їй, що вона спадкує все майно після смерті батька по заповіту чим ввела позивачку в оману, а тому позивачка вважає, що ця обставина стала причиною того, що вона пропустила строк для прийняття спадщини після смерті батька і це є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини і позивачка просить визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини протягом 2 місяців з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Відповідачка до судового засідання подала заперечення в якому просить відмовити ОСОБА_1 у визначенні додаткового строку на прийняття спадщини після смерті 04 січня 2008 року ОСОБА_3, поскільки позивачка не подала заяву про прийняття спадщини та не вказує поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. . Крім того згідно частини 4 статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові.
Свідок ОСОБА_5 суду повідомила, що ОСОБА_1 пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, поскільки позивачку обманула її мати, повідомивши їй, що спадкує все майно після смерті батька по заповіту чим ввела позивачку в оману і та не подавала заяву про прийняття спадщини.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши письмові докази, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити , виходячи з наступних підстав.
Із матеріалів справи встановлено що:
04 січня 2008 року помер ОСОБА_3 що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.15).
17 лютого 2011 року померла ОСОБА_4 що підтверджується свідоцтвом про смерть ( а.с. 15 зворотня сторона).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його дочка ОСОБА_2 (а.с.11,12 зворот).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є її діти- Гриненко І.Г., ОСОБА_2, ОСОБА_1 На 1\3 частку майна вказаного в цьому свідоцтві видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2. Свідоцтво про право на спадщину на 2\3 частки вказаного в цьому свідоцтві спадкового майна ще не видано. (а.с.13).
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходить із наступних положень закону. Так, у відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1222 ч.1 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини , а також особи , які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
В силу ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст. 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.
В обох випадках спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, і, крім того, юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.
Згідно із ст. ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Натомість у судовому засіданні встановлено , що позивач названих вище вимог закону не дотрималась та після відкриття спадщини не подавала до нотаріальної контори заяви, що стверджено копією спадкової справи після смерті ОСОБА_3 ( а.с.45-57).
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини ( ст. 1272 ЦК України).
В той же час, відповідно до ст.ст. 1273-1275 ЦК України - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.
Відповідно до ст.ст. 1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У той же час, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок , що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов'язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання тим процедури входження у спадкування і, кінцево, дає відповідь на питання про прийняття спадщини.
Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщин.
Це є обов'язковим для обох названих видів спадкування.
Виникнення у нього права на спадкування за законом, залежить виключно від дій спадкоємців попередньої черги та, лише у разі відмови тих від спадщини, неприйняття ними спадщини або позбавлення права на спадщину, робить названу особу учасником спадкових правовідносин, які, як правило, базуються на родинних стосункам спадкодавця і спадкоємця.
У зв'язку з цим, для прийняття спадщини за законом йому слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за заповітом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину і в порядку спадкування за законом.
При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.
Пропуск такого строку, позбавляє спадкодавця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред'явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Виписане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12, яка за ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Згідно буквального її сприйняття, для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець її прийняв.
Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач як спадкоємець першої черги не зверталася до нотаріуса і відповідною заявою про прийняття спадкового майна , щоб спадкувати , позивач, у встановлений законом строк, повинна була подати до нотаріальної контори заяву про таке бажання, проте вона цього не зробила.
Таким чином, жодних доказів тому, що в межах строку, наданого цивільним законом, позивач вчинила дії, які б свідчили про прийняття нею спадщини за законом, вона не надала, що, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1272 ЦК України слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за законом.
ОСОБА_1 просить встановити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті 04 січня 2008 року ОСОБА_3 протягом 2 місяців з моменту набрання рішення суду законної сили.
Причиною пропуску строку на прийняття спадщини вказує обман зі сторони матері, померлої 17 лютого 2011 року ОСОБА_4, щодо наявності заповіту на ім'я останньої.
Позивачці було достеменно відомо про смерть 04 січня 2008 року ОСОБА_3 і вона не оспорює цей факт. Строк на прийняття спадщини спадкоємцями сплив 5 липня 2008 року, тобто більше 7 (семи) років тому.
Подання заяви про відмову від спадщини є правом спадкоємця, а її відсутність не може підтверджувати або спростовувати наявність у спадкоємця волевиявлення щодо прийняття спадщини.
Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1272 ЦК України встановлено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Обставини, на які посилається позивач, такими не є. Поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини позивач не навела.
Об'єктивних, непереборних, істотних труднощів у позивача для вчинення нею дій по з'ясування змісту заповіту чи поданню до будь-якої нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті 04 січня 2008 року ОСОБА_3 не було.
Згідно частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові на що звертає увагу відповідач та просить відмовити позивачці у визначенні додаткового строку.
Враховуючи викладене позивачці слід відмовити в задоволенні позову у визначенні додаткового строку на прийняття спадщини після смерті 04 січня 2008 року ОСОБА_3.
Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1222, 1225, 1261,1268 ,1272 -1275 , 1296-1298 ЦК України , ст.ст. 57, 79, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України , суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 у встановленні додаткового строку на прийняття спадщини після смерті 04 січня 2008 року ОСОБА_3 відмовити.
Повне рішення виготовити на 28 листопада 2015 року.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ю. М. Галич