Справа № 344/16723/15-к
Провадження № 1-кс/344/4254/15
27 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , прокурора прокуратури м.Івано-Франківська ОСОБА_5 , старшого слідчого СВ Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області лейтенанта міліції ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову про відмову в задоволенні клопотання від 11.11.2015 року, зобов”язання внести дані до ЄРДР відносно ОСОБА_7 за п.6 ст. 115 та п.4 ст. 185 КК України, вирішити питання про арешт майна, провести огляд місця події та обшуку з участю ОСОБА_3 , -
ОСОБА_3 звернулася з вказаною скаргою, яка полягає у відмові старшого слідчого СВ Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області лейтенанта міліції ОСОБА_6 щодо задоволення клопотань представника потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , не внесенні даних до ЄРДР відносно ОСОБА_7 за п.6 ст. 115 та п.4 ст. 185 КК України, не накладенні арешту на майно, не проведенні огляду місця події та обшуку з участю ОСОБА_3 .
В судовому засіданні скаржник та її захисник вимоги скарги підтримали, з мотивів викладених в скарзі, просили задоволити в повному обсязі.
Прокурор прокуратури м.Івано-Франківська ОСОБА_5 , старший слідчий СВ Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області лейтенант міліції ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначили, що клопотання ОСОБА_3 приєднане до матеріалів кримінального провадження №12015090010003937 і в ході досудового розслідування перевіряються викладені нею обставини. Розтин тіла проводиться у випадку смерті особи поза межами медичного закладу за повідомленням про факт смерті. Оскільки, ОСОБА_3 помер у медичному закладі, причини смерті були встановлені лікарями, була письмова заява батька померлого про відмову від розтину, а тому, підстав для проведення розтину не було. Щодо арешту майна, то відносно осіб, які не є підозрюваними чи обвинуваченими або особами, які несуть цивільну відповідальність, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Так як, на даний час у кримінальному провадженні не має вище заначених осіб, то ухвалу про арешт майна не може бути прийнято. Також зазначив, що у слідства на даний час не має в наявності достатніх підстав вважати, що відшукувані речі знаходяться у зазначеному у клопотанні житлі чи іншому володінні особи, а отже, клопотання про проведення огляду та обшуку приміщень є безпідставним.
Заслухавши скаржника, її захисника, прокурора, старшого слідчого, перевіривши письмові матеріали справи, вважаю наступне.
04.11.2015 року захисник ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_3 звернулася до Генерального прокурора України п.В.Шокіна, Міністра Внутрішніх справ МВ УМВС України п.А.Авакова, Уповноваженого захисту прав людини ВР України, прокурора м.Івано-Франківська, начальника СВ УМВС м.Івано-Франківська, слідчого СВ п. ОСОБА_6 з клопотанням в порядку ст. 220 КПК України про порушення кримінальної справи по факту смерті її чоловіка ОСОБА_8 , 1975 р.н. та початку досудового слідства з метою виявлення причин смерті молодої здорової людини, яка померла за один день. Перевірки версії смерті: насильницька смерть шляхом отруєння, про що повідомив ОСОБА_8 перед смертю; ненадання медичної допомоги лікарями; вилучення органів. Щодо захисту прав шляхом арешту спадкової квартири та майна, що в квартирі залишилось. Повернення речей, забезпечення права недоторканності житла та приватної власності, забезпечивши доступ скаржниці з дитиною до квартири. Проведення огляду місця події та обшуку квартири АДРЕСА_1 з участю скаржниці та її захисника, з метою виявлення слідів злочину, вчиненого ОСОБА_7 . Проведення обшуку в його квартирі по АДРЕСА_2 та в гаражі в ГБК АДРЕСА_3 з метою виявлення майна, яке він вкрав.
З даного приводу старшим слідчим СВ Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області лейтенантом міліції ОСОБА_6 11.11.2015 року було винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є предметом оскарження в порядку ст. 303 КПК України, полягає у невнесенні вказаними особами відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення та інші обставини.
При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомленні потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Згідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом.
Системний аналіз вищезазначених положень закону, дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті зних, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину, а якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
В судовому засіданні встановлено, що заяву про вчинений злочин за п.6 ст. 115 та п.4 ст. 185 КК України ОСОБА_3 подала 10.09.2015 року, після спливу дев”яти місяців з дня смерті ОСОБА_8 . До вказаної заяви про злочин, скаржник додала посмертний епікриз №15060/14 хворого ОСОБА_8 , який поступив в стаціонар лікувального закладу 09.12.2014р., та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 із визначеним діагнозом «Цироз печінки. Кровотеча з варикозних вен стравоходу. Поліорганна недостатність». Паталого-анатомічний розтин тіла померлого не проводився у зв'язку з заявою батька від 10.12.2014 року.
Скаржниця посилається на те, що слідством не було проведено розтину тіла ОСОБА_8 з метою приховання злочину, так, як останній перед лікарнею повідомив їй, що його отравили.
Відповідно до затвердженого Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров'я та прокуратури України при встановленні факту смерті людини, зареєстрованого в МЮУ від 18.12.2012р. за №2106/22418, працівники закладу охорони здоров'я негайно повідомляють органи внутрішніх справ про кожен випадок установлення ними факту смерті людини незалежно від місця її настання, за винятком смерті від захворювання у закладах охорони здоров'я. Цим Порядком також передбачено, що у випадку патологоанатомічного розтину померлих, смерть яких настала поза межами закладу охорони здоров'я, лікар надсилає до органу внутрішніх справ копію лікарського свідоцтва (довідки) про смерть впродовж 3 днів з моменту констатації смерті, за винятком смерті хворих від захворювання у закладах охорони здоров'я.
Зважаючи на причини та місце смерті ОСОБА_8 , заяву батька ОСОБА_7 , необхідності у розтині тіла померлого ОСОБА_8 не було.
Під час проведення досудового слідства у разі встановлення слідчим інших обставин злочину, він зобов”язаний буде внести додаткові відомості до ЄРДР.
На даний час у слідства немає підстав для внесення таких відомостей до ЄРДР, ОСОБА_3 чи її захисником не доведено протилежного, а тому, заявлене клопотання не підлягає до задоволення.
Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_3 із заявою про злочин звернулась лише через дев”ять місяців після смерті ОСОБА_8 . Отже, до цього часу у ОСОБА_3 не виникало жодних питань з приводу причини смерті її чоловіка. І лише після того, як між нею та її свекром виник спір з приводу майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 заявила що її чоловік помер насильницькою смертю.
Що стосується клопотання про накладення арешту на майно, то відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Беручи до уваги те, що у кримінальному провадженні, відкритому за заявою ОСОБА_3 від 03.07.2015 року з приводу того, що 03.07.2015р. свекор викинув на вулицю її особисті речі із квартири, яка належала її колишньому покійному чоловікові ОСОБА_8 , попередня кваліфікація за ст. 356 КК України, на даний час не має підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а тому не може бути прийнято ухвалу про накладення арешту на майно.
Щодо клопотання ОСОБА_3 про проведення огляду місця події та обшуку квартири АДРЕСА_1 з участю скаржниці та її захисника, з метою виявлення слідів злочину, вчиненого ОСОБА_7 та проведення обшуку в його квартирі по АДРЕСА_2 та в гаражі в ГБК АДРЕСА_3 з метою виявлення майна, яке він вкрав, то відповідно до ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:1) було вчинено кримінальне правопорушення; 2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; 3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; 4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.
В судовому засіданні потерпілою ОСОБА_3 та її захисником не було доведено та не представлено жодного доказу, що у вказаних приміщеннях знаходяться ті чи інші відшукувані речі, які є власністю ОСОБА_3 . На вимогу слідчого надати будь-які документи, які свідчать про право власності чи володіння відшукуваними речами, які вона вважає знаходяться у вище вказаних приміщеннях, ОСОБА_3 не надала. А тому, старшим слідчим було правомірно відмовлено ОСОБА_3 у проведенні огляду місця події та обшуку квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_4 , гаража в ГБК № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 .
Окрім того, з ухвали слідчого судді від 20.10.2015 року вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виник конфлікт з приводу оформлення спадкових прав на майно, в т.ч. на квартиру, яка була власністю померлого та придбана ним в 2000 році, до укладення шлюбу з ОСОБА_3 в 2014 році.
Також в судовому засіданні було встановлено, що між сторонами з даного приводу існує цивільно-правовий спір.
З огляду на вищезазначене, слідчий суддя не вбачає підстави для задоволення скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 306-307, 309 КПК України, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову про відмову в задоволенні клопотання від 11.11.2015 року, зобов”язання внести дані до ЄРДР відносно ОСОБА_7 за п.6 ст. 115 та п.4 ст. 185 КК України, вирішити питання про арешт майна, провести огляд місця події та обшуку з участю ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1