"23" листопада 2015 р.Справа № 916/2532/15
За позовом: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України"; в особі, якою є Ізмаїльська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту);
до відповідача ОСОБА_1 митниця Державної фіскальної служби України
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Одеській області
про стягнення 2905,66грн.
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю №3589 від 24.09.2014р.
Від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю №953/15-70-10 від 23.12.2014р.
Від третьої особи: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі якою є Ізмаїльська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача: ОСОБА_1 митниця Державної фіскальної служби України про стягнення 2905,66 грн..
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2015р. порушено провадження у справі №916/2532/15 та призначено до розгляду.
13.07.2015р. від ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби України надійшло клопотання (вх.№2-2-3809/15), згідно якого відповідач просить суд замінити ОСОБА_1 митницю Державної фіскальної служби України на належного відповідача - Південну митницю (65078, м.Одеса, вул. Гайдара, 21-А, код ЄДРПОУ 35819019).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2015р. замінено ОСОБА_1 митницю Державної фіскальної служби України на належного відповідача - Південну митницю.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2015р. залучено до участі у справі №916/2532/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Одеській області
В судовому засіданні 21.09.2015р. представник позивача надав клопотання про заміну відповідача на належного, а саме у зв'язку з реорганізацією Південної митниці просить суд замінити Південну митницю на - ОСОБА_1 митницю Державної фіскальної служби України .
У відповідності до вимог ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, за наявністю достатніх підстав замінив у справі № 916/2532/15 Південну митницю на належного відповідача - ОСОБА_1 митницю Державної фіскальної служби України.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву відповідно якого позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.
В судовому засіданні 23.11.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
23 травня 2011 р. між Державним підприємством «Ізмаїльський морський торговельний порт» та Південною митницею було укладено Договір № 33к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та комунальні послуги (надалі - Договір)
Згідно умов Договору Балансоутримувач (ДП «ІЗМ МТП») забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку морського вокзалу, а також утримання прибудинкової території, а Орендар (Південна митниця) бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.
Згідно п. 8.9. Договору, Договір продовжується на кожний поточний календарний рік, якщо за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не повідомила про його припинення.
Згідно п. 8.4. Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або заміну цього Договору до закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Згідно п. 8.5. Договору реорганізація Балансоутримувача чи Орендаря, або перехід права власності приміщення чи будівлі до інших осіб, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього Договору і зберігає свою чинність для нового власника приміщення та їх правонаступників, якщо інше не передбачається цим Договором або чинним законодавством.
Відповідно до Закону України «Про морські порти України», розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р .«Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту», наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація морських портів України» було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, в тому числі Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів та утворено, внаслідок виділу, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».
Пунктом 3 Наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів та актів приймання-передачі.
Відповідно до розподільчого балансу та складених на його основі Актів приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 13.06.2013 р., в господарське відання Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (надалі - Позивач) була передана триповерхова будівля Морського вокзалу, розташована за адресою м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Кжіікраяна, 4 (інвентарний номер 1/437).
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів", а також Переліку територіальних органів Міндоходів, які утворюються, що наведений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229, територіальні органи Міністерства доходів і зборів, в тому числі і Південна митниця Міндоходів, утворені як юридичні особи публічного права.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" передбачено реорганізацію шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів (в тому числі і до Південної митниці Міндоходів) територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби (в тому числі і Південної митниці) згідно з додатком 2.
Згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" територіальні органи Міністерства доходів і зборів визначено правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.
Таким чином, Південна митниця Міндоходів є правонаступником Південної митниці, 19.08.2013 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Південної митниці в результаті реорганізації.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 "Про утворений територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1, у якому, серед інших, зазначена ОСОБА_1 митниця ДФС. Пунктом 2 вищевказаної постанови реорганізовані територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2, в тому числі реорганізовано Південну митницю Міндоходів шляхом її приєднання до ОСОБА_1 митниці ДФС.
Таким чином, ОСОБА_1 митниця ДФС є правонаступником Південної митниці Міндоходів; 21.07.2015 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи -Південної митниці Міндоходів в результаті реорганізації, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву від21.09.2015р.
Згідно п. 2.1. Договору, Орендар відшкодовує Балансоутримувачу вартість експлуатаційних витрат та комунальних послуг.
Згідно п. 2.2. Договору, облік та обсяг спожитої води Орендарем здійснюється в об'ємі розрахованого водогосподарського балансу, виконаного по підтверджуючим нормам водоспоживання.
Згідно п. 2.3. Договору, вартість опалення розраховується по проектних теплових навантаженнях об'єкту з урахуванням температури зовнішнього повітря. Розрахунок здійснюється відповідно до Правил обліку відпускання і споживання теплової енергії.
Згідно п. 3.1. Договору, оплата здійснюється Орендарем згідно з виставленим Балансоутримувачем рахунком-фактурою та Актом виконаних робіт.
Згідно п. 4.2.3. Договору, Орендар зобов'язується не пізніше наступного місяця за звітним, після отримання фінансування держбюджету, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі, за санітарне обслуговування прибудинкових територій та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно відновленої вартості приміщення, а також за комунальні послуги.
Позивач зазначає, що згідно умов Договору Ізмаїльською філією було виставлено відповідний рахунок за період з 13.06.2013 по 30.06.2013 на суму 2905,66 грн.
Також позивач вказує на те, що 15.04.2015 на адресу ОСОБА_1 митниці ДФС було направлено вимогу №14/11/22/05/553 про оплату рахунку в розмірі 2905,66 грн. (повідомлення про вручення від 23.04.2015), проте на даний час жодної відповіді від ОСОБА_1 митниці ДФС не надходило.
Крім того, позивач наголошує, що відповідно Переліку службових приміщень, якими адміністрації морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій забезпечують на договірних засадах митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби від 06.03.2003 № 149/168, в користування Відділу митного оформлення №1 (пункт пропуску «Ізмаїльський «Орський торговельний порт»), що є структурним підрозділом митного поста Ізмаїл» ОСОБА_1 митниці ДФС, були надані приміщення для розміщення особового складу, кімната для особистого огляду, приміщення для зберігання затриманих предметів (у тому числі харчових продуктів, медичних препаратів, що потребують спеціальних умов зберігання), та приміщення для обслуговування технічних засобів контролю й засобів зв'язку. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства Позивач з 13.06.2013 безкоштовно надав у користування відремонтовані за власний кошт приміщення, обладнані відповідними меблями, засоби та канали зв'язку, необхідні для виконання покладених на Відділ митного оформлення №1 (пункт пропуску «Ізмаїльський морський торговельний порт»), що є структурним підрозділом митного поста «Ізмаїл» ОСОБА_1 митниці ДФС, державних функцій тощо.
Отже, відповідач свої зобов'язання по договору не виконав тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 2905,66 грн. та судового збору у розмірі 1827 грн.
.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про морські порти» на території морських портів і морських терміналів, через які здійснюється міжнародне сполучення, за рішенням Кабінету Міністрів України відкриваються пункти пропуску через державний кордон України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Межі території пункту пропуску на території морських портів визначаються адміністрацією морських портів України, а на території морських терміналів - власниками морських терміналів за погодженням з органом охорони державного кордону та органом доходів і зборів.
Відповідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про морські порти» адміністрація морських портів України або власник морського терміналу на безоплатній основі надає у користування приміщення для організації пункту пропуску через державний кордон України, де здійснюються в установленому законодавством порядку прикордонний, митний, санітарно-карантинний та екологічний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Відповідно ч. 2 ст. 188 Митного кодексу України адміністрація автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, у межах яких діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створює їм належні умови для роботи.
Відповідно ч. 2 ст. 556 Митного кодексу України, у разі якщо митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані безоплатно надавати органам доходів і зборів у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено існування заборгованості ОСОБА_1 митниця Державної фіскальної служби України по договору, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2905,66 грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймається так як спростовуються матеріалами справи.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а, ЄДРПОУ 39441717) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрації морських портів України» Адміністрації Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4, ЄДРПОУ 38728402) заборгованість у розмірі 2905,66грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 26 листопада 2015 р.
Суддя С.В. Літвінов