ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.11.2015Справа №910/21522/15
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України
про стягнення 521 383, 17 грн.
за участю представників:
від позивача:Кирищук В.П.- представник за довіреністю № 91/2015/11/11-5 від 11.11.2015 р.
від відповідача:не з'явився
До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") з позовом до Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (далі - Управління ЖБ УС ВРУ) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 526 383,17 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 510657 від 01.10.2009 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Управління ЖБ УС ВРУ утворилась заборгованість.
У позові Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді в сумі 350 194,35 грн., інфляційну складову боргу в сумі 162 397,68 грн. та 3% річних в сумі 13 791,14 грн., а всього - 526 383,17 грн.
Під час розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у зв'язку з частковою оплатою суми основного боргу, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді в сумі 345 194,35 грн., інфляційну складову боргу в сумі 162 397,68 грн. та 3% річних в сумі 13 791,14 грн., а всього - 521 383, 17 грн.
Присутній у судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, у минулому судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що позивачем невірно здійснено розрахунок заборгованості, оскільки ним не врахована сплата наданих послуг з теплопостачання населенням, яке є кінцевим споживачем, у зв'язку з чим заявив клопотання про призначення судово-економічної експертизи у справі, для визначення реальної суми заборгованості, у якому судом було відмовлено з підстав його необгрунтованості.
Отже, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача за правилами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
01.10.2009 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Управлінням житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (споживач) був укладений договір № 510657 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Згідно з п 1.1 договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Умовами договору № 510657 від 01.10.2009 р. сторони погодили, що постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1 (п. 2.2.1), споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2 (п.2.3.1).
Також сторонами договору № 510657 від 01.10.2009 р. було погоджено :
- обсяги постачання теплової енергії (додаток № 1);
- тарифи та порядок розрахунків (додаток № 2), відповідно до якого сторонами визначено, що споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію, а до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його рахунком.
- умови припинення подачі теплової енергії (додаток № 5).
У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, за період з 01.12.2012 р. по 01.06.2015 р. надав послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 720 340,93 грн., що підтверджується обліковими картками, відомістю обліку споживання теплової енергії за вказаний період та поясненнями представників сторін.
Однак, відповідач зі свого боку умови договору щодо оплати послуг виконав неналежним чином, оплатив їх частину на суму 375 146,58 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість зі спожитої теплової енергії у гарячій воді на суму 345 194,35 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з пунктом 2.1 договору на постачання теплової енергії у гарячій воді сторони домовились, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.
Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Тарифи на теплову енергію були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення 345 194,35 грн. основного боргу за договором № 510657 від 01.10.2009 р. за період з 01.12.2012 р. по 01.06.2015 р. підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про те, що позивачем не враховуються кошти, сплачені населенням, яке є кінцевим споживачем послуг, суд відхиляє, оскільки пунктом 9 додатку № 2 до договору сторони погодили, що споживач щомісячно отримує платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці. Таким чином фактично сплачені суми мешканцями будинків були враховані позивачем в розрахунку заборгованості наданих послуг.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 162 397,68 грн. та 3% річних в сумі 13 791,14 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.
Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 162 397,68 грн. та 3% річних в сумі 13 791,14 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.
На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
У зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог ПАТ "Київенерго" просило повернути судовий збір у сумі 100,00 грн. Розглядаючи вказану заяву позивача, суд приймає до уваги частину 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як встановлено судом, первісні позовні вимоги на суму 526 383,17 грн. були оплачені позивачем судовим збором в розмірі 10 527,66 грн. (платіжне доручення № 2116302515 від 06.08.2015 р.) відповідно до ст. 2 Закону України "Про судовий збір".
У той же час, зменшені позовні вимоги на суму 521 383,17 грн. підлягають оплаті в розмірі 10 427,66 грн. в редакції ст. 2 вказаного Закону.
Отже, враховуючи зменшення розміру позовних вимог та відповідну заяву позивача, судовий збір підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у сумі 100,00 грн. (10 527,66 грн. - 10 427,66 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України про стягнення 521 383, 17 грн. задовольнити.
Стягнути з Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 8, ідентифікаційний код 22869342) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) основну заборгованість у сумі 345 194 (триста сорок п'ять тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 35 коп., яку зарахувати на рахунок № 260323000201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, одержувач - ПАТ "Київенерго", інфляційну складову боргу в сумі 162 397 (сто шістдесят дві тисячі триста дев'яносто сім) грн. 68 коп. та 3% річних в сумі 13 791 (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 14 коп., які зарахувати на рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, одержувач - ПАТ "Київенерго".
Стягнути з Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 8, ідентифікаційний код 22869342) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 427 (десять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 66 коп., які зарахувати на рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк", МФО 322669, одержувач - ПАТ "Київенерго".
Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 100 (сто) грн. 00 коп.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 19 листопада 2015 року.
Повний текст рішення підписаний 24 листопада 2015 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя К.І. Головіна