Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"19" листопада 2015 р. Справа № 911/4513/15
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом державного підприємства Міністерства оборони України “Білоцерківський військовий торг”, Київська обл., м. Біла Церква
до приватного підприємства “Рокон”, Київська обл., м. Біла Церква
про внесення змін до договору,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1, довіреність №11 від 27.05.2015 року;
відповідача:ОСОБА_2, довіреність №б/н від 21.09.2015 року;
Державне підприємство Міністерство оборони України “Білоцерківський військовий торг” (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства “Рокон” (відповідач) про внесення змін до договору підряду №2/501 від 05.03.2010 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2015 року було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 22.10.2015 року.
22.10.2015 року представник відповідача подав письмовий відзив на позов, де проти позову заперечує, вважає його безпідставним, та просить відмовити в його задоволенні.
У судовому засіданні 22.10.2015 року оголошувалася перерва на 05.11.2015 року.
28.10.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав письмові пояснення.
У судовому засіданні 05.11.2015 року оголошувалася перерва на 12.11.2015 року.
Через загальний відділ господарського суду (вх. № 26925/15) від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено.
У судовому засіданні 12.11.2015 року оголошувалася перерва на 19.11.2015 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.03.2010 року між позивачем - Приватним підприємством “Рокон” (Підрядник) та відповідачем - ДП МОУ “Білоцерківський військовий торг” (Замовник) було укладено договір підряду №2/501 (договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, Підрядник зобов'язався виконати по Завданню Замовника свинарник розміром 21х78 м, а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконання будівельних робіт.
Підрядник зобов'язується виконати роботи у наступні строки: початок робіт - протягом 3-х днів з моменту підписання договору; закінчення - до 01.07.2011 р. (п. 3.1 договору).
Замовник повинен протягом 5-ти днів розглянути і підписати наданий акт приймання-передачі або пред'явити підряднику перелік зауважень і узгодити з ним строки їх усунення та оплатити їх згідно договору (п. 5.2 договору).
02 вересня 2015 року ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» відправило претензію № 495 від 02.09.2015 року на адресу ПП «Рокон» про сплату пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання щодо здачі об'єкту.
Цим же листом ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» запропонувало внести зміни до Договору підряду №2/501 від 05.03.2010 року та п. 4.2 Договору підряду викласти в наступній редакції:
«п. 4.2 Замовник проводить оплату несплаченої суми коштів, що складає різницю між вартістю робіт згідно договірної ціни та перерахованих Замовником коштів, після підписання акту прийняття об'єкту».
15 вересня 2015 року ПП «Рокон» відправило відповідь на претензію №1 про сплату пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання щодо здачі об'єкту та пропозицію про зміну договору вих. №495 від 02.09.2015 року. Розглянувши претензі, ПП «Рокон» надоло відповідь про відмову задоволення претензії в зв'язку з її необґрунтованості та безпідставності. Разом з тим, ПП «Рокон» висловило свою незгоду щодо внесення змін до договору підряду №2/501 від 05 березня 2010 року в зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.
Враховуючи, що відповідач відмовився вносити зміни у договір підряду №2/501 від 05.03.2010 року, позивач пред'явив до нього позов з вимогами внести вищевказані зміни у договір у судовому порядку.
Відповідач проти позову заперечив, про що подав письмовий відзив на позов з правовим його обґрунтуванням, та в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, встановив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Цивільним кодексом України, зокрема статтею 16, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Частиною другою статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами визначено ті підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Таким чином, умовою подання позову до господарського суду повинно бути наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Приписами статті 651 Цивільного кодексу України визначено, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Під зміною господарського договору слід розуміти зміну зобов'язань, які сторони прийняли на себе за договором, відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Однак сторони щодо взаємної згоди про внесення змін до договору підряду №2/501 від 05 березня 2010 року не дійшли.
Стаття 652 Цивільного кодексу України зазначає, що:
1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Проте, позивачем не зазначено жожних підстав, причин, обставин, тощо для внесення змін до договору підряду.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, законодавство чітко визначає порядок розірвання чи внесення змін до договору, та передбачає, що таке розірвання (внесення змін) має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов.
Зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для внесення змін у п. 4.2 договору підряду №2/501 від 05.03.2010 року, зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 24.11.2015 р.
Суддя Т.Д. Лилак