ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.11.2015Справа №918/1147/15
За позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скілур - Торг»
про стягнення 160 536,93 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представників сторін:
від позивача: Дзюбенко Р.В. - представник за довіреністю № 30-2 від 01.10.2015
від відповідача: не з'явились
В судовому засіданні 25.11.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
05.10.2015р. до господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скілур-Торг» про стягнення суми заборгованості за договором овердрафту в сумі 160 536,96 грн.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 06.10.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 918/1147/15. Розгляд справи призначено на 19.10.2015р.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.10.2015 вирішено справу № 918/1147/15 передати на розгляд передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Відповідно до автоматичного розподілу справ господарського суду міста Києва, справу № 918/1147/15 передано для розгляду судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою від 30.10.2015 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу № 918/1147/15 до свого провадження та призначила розгляд справи на 25.11.2015.
У судове засідання 25.11.2015 з'явився представник позивача який надав документи на виконання вимог ухвали суду та пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 25.11.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
20 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (надалі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скілур-Торг» (надалі - клієнт, відповідач) було укладено договір-анкету про відкриття та обслуговування банківського рахунку (з правилами) № 03510983701 (надалі - договір) , відповідно до умов якого, підписуючи даний договір клієнт погоджується з викладеною у Правилах (договірних умова) відкриття та обслуговування банківського рахунку суб'єктів господарювання, пропозицією банку надавати клієнту послуги з відкриття та обслуговування банківського рахунку, на умовах встановлених у цьому договору та Правилах.
Відповідно до п. 2.1. договору банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України відкриває поточний рахунок № 26002510983700 в гривнях для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касових операцій.
Як вбачається із матеріалів справи 15 грудня 2014 року між сторонами було укладено індивідуальну угоду № 2 про надання овердрафту в рамках договору-анкети відкриття та обслуговування банківського рахунку (з правилами) № 03510983701 від 20.05.2014 р. (надалі - договір овердрафту).
Відповідно до п.п. 1.2.,1.3. договору овердрафту банк встановлює клієнту овердрафт з лімітом 100 000,00 грн на поточному рахунку клієнта № 26002510983700, що відкритий у банку, а клієнт зобов'язується повертати використану суму овердрафту, сплачувати проценти, комісії та інші платежі за наданим овердрафтом в порядку, розмірі та строки, визначені цією індивідуальною угодою та Правилами. Цільове використання овердрафту - для проведення господарської діяльності клієнта відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 1.4. договору овердрафту строк користування овердрафтом з 15 грудня 2014 року до 30 червня 2015 року.
У п. 1.5. договору овердрафту передбачено, що за час фактичного користування овердрафтом клієнт сплачує проценти у розмірі з 15.12.2014 по 15.01.2015 у розмірі 0,01% річних; починаючи з 16.01.2015 клієнт сплачує проценти у розмірі 30 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно з умовами цього договору та/або Правил.
Відповідно до п. 1.6. договору овердрафту проценти сплачуються клієнтом в строки та в порядку, передбачені Правилами. При цьому, у разі наявності на поточному рахунку клієнта коштів, нараховані проценти погашаються шляхом здійснення банком договірного списання, визначеного цією Індивідуальною угодою та Правилами починаючи з дня нарахування таких процентів.
Згідно з п. 3.3.1. Правил, за користування овердрафтом понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої заборгованості за овердрафтом з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу, встановленого в договорі, до моменту повного погашення клієнтом такої заборгованості.
Відповідно до п. 3.4. Правил проценти на відповідну суму овердрафту нараховуються та сплачуються за час фактичного користування Позичальником грошовими коштами Банку відповідно до умов Договору. Нарахування процентів здійснюється з моменту проведення платежу(-ів) з Рахунку Позичальника за рахунок грошових коштів банку, тобто з дня та години фактичного надання грошових коштів клієнту до дня та години повернення клієнтом їх у власність банку, якщо інше не визначено умовами договору.
Базою нарахування процентів є дебетове сальдо Рахунку клієнта (з урахуванням кількості годин користування овердрафтом), яке відслідковується Банком погодинно (із періодичністю в одну годину), якщо інше не визначено умовами Договору.
При цьому розрахунок процентів здійснюється погодинно кожного дня, із періодичністю в одну годину (із 1 (першої) по 24 (двадцять четверту) годину включно), а кількість днів при нарахуванні процентів визначається за методом «факт/360» (метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку з використовується фактична кількість днів у місяці та 360 днів у році), якщо інше не визначено умовами договору.
Нарахування процентів здійснюється щомісячно наступним чином:
- перший раз за період із відповідної години дня надання овердрафту по день та годину, що передує дню нарахування процентів у поточному місяці;
- протягом дії договору із дня попереднього нарахування процентів по день, що передує дню нарахування процентів у поточному місяці;
- у разі закінчення строку овердрафту - із дня попереднього нарахування процентів по годину дня остаточного погашення заборгованості, якщо інше не визначено умовами цих Правил чи договору.
У разі, якщо згідно з умовами та протягом дії договору заборгованість клієнта була перенесена на рахунки для обліку короткострокового кредиту (у тому числі на рахунки для обліку простроченої кредитної заборгованості), нарахування процентів здійснюється щомісячно, наступним чином:
- на рахунку обліку заборгованості за овердрафтом - з дня попереднього нарахування процентів по день, що передує здійсненню такого переносу заборгованості;
- на інших рахунках, після перенесення - із дня перенесення такої заборгованості по останній календарний день поточного місяця або до дня остаточного погашення заборгованості у разі припинення дії договору про надання овердрафту.
Днем нарахування процентів є останній робочий день місяця. Для розрахунку процентів день перенесення заборгованості клієнта на рахунки для обліку короткострокового кредиту (у тому числі і рахунки для обліку простроченої кредитної заборгованості) та день погашення заборгованості вважається одним днем.
У випадку закінчення строку овердрафту, днем нарахування процентів є останній день місяця, в якому закінчився строк овердрафту, при цьому якщо такий день припадає на вихідний, святковий або неробочий день, днем нарахування процентів вважається робочий день, що передує вихідному, святковому або неробочому дню.
Згідно з п. 3.5. Правил проценти сплачуються клієнтом на рахунок банку, зазначений у договорі про надання овердрафту, протягом 30 календарних днів із дня їх нарахування, а при закінченні строку овердрафту - в день їх нарахування. При цьому у разі наявності на рахунку клієнта коштів, нараховані проценти шляхом здійснення банком договірного списання, визначеного договором про надання овердрафту та цими Правилами, починаючи з дня нарахування таких процентів.
У разі порушення термінів погашення грошових зобов'язань клієнта за овердрафтом вся наявна заборгованість клієнта (прострочена та строкова) переноситься на рахунки з обліку простроченої кредитної заборгованості клієнта і підлягає погашенню згідно з вимогами договору.
За доводами позивача, банк виконав взяті на себе зобов'язання, та надав відповідачу овердрафту згідно з умовами договору, використання відповідачем овердрафту підтверджується випискою з поточного рахунку відповідача № 26002510983700 за період з 15.12.2014 р до 04.06.2015 р. Проте, відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за договором, не погасив у встановлений строк заборгованість за кредитом та проценти у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість по кредиту (овердрафту) у розмірі 99 953,30 грн та 25 922,04 грн - заборгованість за процентами за користування овердрафтом.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи виписки з рахунків.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що факт наявності заборгованості за договором про надання овердрафту у розмірі 99 953,30 грн та 25 922,04 грн - заборгованості за процентами за користування овердрафтом належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 29 761,44 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту та 4 900,15 грн - пені за прострочення сплати процентів.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 8.5. Правил за порушення клієнтом термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань, передбачених правилами та/або договором про надання овердрафту, зокрема термінів повернення овердрафту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від клієнта додатково сплатити банку пеню в наступних розмірах та порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, пеня нараховується за кожен день прострочення включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом «факт/365».
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку щодо повернення кредиту та процентів за користування кредиту не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо повернення кредиту, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 29 761,44 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту та 4 900,15 грн - пені за прострочення сплати процентів за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скілур-Торг» (04071, м. Київ, вул.. Межигірська, буд. 22; ідентифікаційний код 39211359) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61001,м. Харків, проспект Московський, буд. 60, ідентифікаційний код 09807750) 99 953 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн 30 коп. - заборгованості по кредиту; 25 922 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн 04 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 29 761 (двадцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят одну) грн 44 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 4 900 (чотири тисячі дев'ятсот) грн 15 коп. - пені за прострочення сплати процентів та 2 408 (дві тисячі чотириста вісім) грн 05 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.11.2015 р.
Суддя Пукшин Л.Г