ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.11.2015Справа №910/24677/15
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
До Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»
Про розірвання договору
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № б/н від 17.08.15.
Від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про:
- розірвання Договору № 26883/170350-980 від 20.11.12. на розрахунково-касове обслуговування, укладеного між позивачем та відповідачем;
- стягнення з відповідача на користь позивача 3 612,51 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.15. порушено провадження у справі № 910/24677/15 та призначено її до розгляду на 13.10.15.
13.10.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ст. 81 ГПК України в зв'язку з безперспективністю вимог.
Розгляд зазначеного клопотання судом було відкладено до встановлення фактичних обставин справи.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.10.15. та 05.11.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 05.11.15., 19.11.15.
В судовому засіданні 19.11.15. позивачем підтримано подану ним 10.11.15. через відділ діловодства суду заяву «про зменшення розміру позовних вимог», відповідно до якої позивач просить суд розірвати Договір № 26883/170350-980 від 20.11.12. на розрахунково-касове обслуговування, що укладений між позивачем та відповідачем.
Розглянувши в судовому засіданні 19.11.15. заяву позивача «про зменшення розміру позовних вимог», суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача (п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Таким чином, суд розцінює дану заяву як заяву про зміну предмету позову та приймає її до розгляду.
Заява позивача про залишення позову без розгляду на підставі ст. 81 ГПК України в зв'язку з безперспективністю вимог задоволенню не підлягає, оскільки приписами ст. 81 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду (позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк; позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору; громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором), серед яких відсутня така підстава для залишення Господарським судом позову без розгляду з підстав безперспективності позовних вимог.
В судовому засіданні 19.11.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету позову.
Відповідач в судове засідання 19.11.15. вкотре не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/24677/15.
В судовому засіданні 19.11.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20.11.12. між позивачем (далі - Клієнт) та відповідачем (далі - Банк) було укладено Договір № 26883/170350-980 на розрахунково-касове обслуговування (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Банк відкриває Клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 в гривнях та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до Тарифів банку в порядку і на умовах, визначених Договором.
Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п. 8.1 Договору).
Спір у справі виник в зв'язку з тим, що в зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку за Договором про перерахування грошових коштів за наданими позивачем платіжними дорученнями, Банком було істотно порушено умови Договору та позбавлено позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір є договором банківського рахунку, отже, між сторонами виникли правовідносини які підпадають під правове регулювання глави 72 Цивільного кодексу України.
Положеннями статті 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до пункту 3.2.1 Договору Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму Рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - фонд) прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно.
Згідно п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Правові наслідки розірвання договору визначені в частинах 2, 3 ст. 653 ЦК України, згідно яких у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.
Положеннями ч. 1 ст. 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 8.2 Договору, його може бути розірвано за заявою будь-якої зі сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених Договором та чинним законодавством України.
Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Суд врахував все викладене вище в сукупності та дійшов висновку про задоволення позовних вимог про розірвання Договору № 26883/170350-980 від 20.11.12. на розрахунково-касове обслуговування, укладеного між позивачем та відповідачем.
При цьому судом враховано, що право позивача на розірвання Договору передбачено положеннями чинного законодавства України. Аналогічну правову позицію викладено в постанов Вищого господарського суду України від 18.03.15. у справі № 910/11224/14.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати Договір № 26883/170350-980 від 20.11.12. на розрахунково-касове обслуговування, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, б. 60; ідентифікаційний код 09807856).
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, б. 60; ідентифікаційний код 09807856) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 24.11.15.
Суддя Т.М. Ващенко