19 листопада 2015 року м. Київ К/800/48857/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Сорока М.О., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2015 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні йому у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га в межах села Зазим'є Броварського району Київської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; зобов'язати Зазимську сільську раду винести на пленарне засідання сесії сільської ради та розглянути клопотання про виділення йому безоплатно у власність земельної ділянки у порядку і в строки, встановленні чинним законодавством України, та надати мотивовану відповідь за результатами розгляду клопотання у формі рішення.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до положень пункту п'ятого частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.11.2014 ОСОБА_1 звернувся до відповідач з клопотанням про отримання безоплатно у власність земельної ділянки, в якому просив надати йому у власність земельну ділянку орієнтовною площею до 0,25 га в межах с. Зазим'є для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Рішенням 54-ї позачергової сесії 6 скликання № 1735 від 16.01.2015 клопотання позивача було залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з вимогами статті 116 вказаного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Статтею 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення, земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України на графічних матеріалах, доданих до клопотання, має бути зазначене конкретне місце, яке особа бажає обрати для безоплатної передачі у власність.
Судами встановлено, що в клопотанні про отримання безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 не визначив бажане місце розташування земельної ділянки, а просив відповідача визначити його самостійно.
Аналізуючи вищевказані норми, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність порушень з боку ОСОБА_2 вимог земельного законодавства при зверненні до відповідача із клопотанням про отримання безоплатно у власність земельної ділянки, а відтак про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи, що доводи скаржника не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом п'ятим частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2015 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити ОСОБА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Сорока