19 листопада 2015 року м. Київ К/800/48634/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Сорока М.О., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати протиправними дії, скасувати наказ відповідача від 26.03.2015 № 948-о; поновити її на посаді директора організаційно-розпорядчого департаменту Державної фіскальної служби України; зобов'язати Державну фіскальну службу України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до неї заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року, клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 826/5434/15 до вирішення Конституційним Судом України подань сорока семи народних депутатів України щодо конституційності положень частин 3 і 6 статті 1; частин 1, 2, 3, 4 і 8 статті 3; пункту 2 частини 5 статті 5; пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади»; Верхового суду України щодо конституційності пункту 6 частини 1, пункту 2 частини 2, пункту 13 частини 2, частини 3 статті 3 Закону України «Про очищення влади» та Служби зовнішньої розвідки України щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини 1, пункту 3 частини 2 статті 3, частини 3 статті 4, підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» у взаємозв'язку з положеннями частини 2 статті 1 цього Закону, положень статті 19 Конституції України у взаємозв'язку з положеннями її статті 64 та зазначеними положеннями цього Закону.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до положень пункту п'ятого частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Задовольняючи клопотання про зупинення провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на розгляді у Конституційного Суду України перебувають подання сорока семи народних депутатів України щодо конституційності положень частин 3 і 6 статті 1; частин 1, 2, 3, 4 і 8 статті 3; пункту 2 частини 5 статті 5; пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади»; Верхового суду України щодо конституційності пункту 6 частини 1, пункту 2 частини 2, пункту 13 частини 2, частини 3 статті 3 Закону України «Про очищення влади» та Служби зовнішньої розвідки України щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини 1, пункту 3 частини 2 статті 3, частини 3 статті 4, підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» у взаємозв'язку з положеннями частини 2 статті 1 цього Закону, положень статті 19 Конституції України у взаємозв'язку з положеннями її статті 64 та зазначеними положеннями цього Закону.
Предметом вирішення даної справи є наказ про звільнення позивача з посади з підстав передбачених частиною 3 статті 1, пунктом 4 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади».
Враховуючи, що при вирішенні спору суд зобов'язаний врахувати висновки Конституційного Суду України за результатом вирішення вказаних вище подань, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про необхідність зупинення провадження у справі, а відтак про задоволення клопотання.
Оскільки доводи скаржника не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом п'ятим частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити ОСОБА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Сорока