17 листопада 2015 року м. Київ К/800/38063/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі
за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області
до відповідача Чернігівського юридичного коледжу державної пенітенціарної служби України
про зобов'язання вчинити дії, -
9.01.2013р. до суду надійшов позов Державної фінансової інспекції в Чернігівській області (далі Фінінспекція) про зобов'язання Чернігівський юридичний коледж державної пенітенціарної служби України (далі Коледж) виконати пункти 1-5 вимоги позивача. Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної Фінінспекцією ревізії діяльності відповідача останньому направлено вимогу із зобов'язанням вчинити дії по усуненню порушень законодавства, проте відповідач відмовився виконувати належним чином вимогу Фінінспекції. На цій підставі позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. позовна заява Фінінспекції в частини зобов'язання відповідача виконати пункти 1,2 вимоги залишено без розгляду.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014р., позов задоволено частково : зобов'язано Коледж виконати пункт 3 вимоги Фінінспекції.
Не погодившись з судовими рішеннями, Фінінспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та задовольнити позов в повному обсязі. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позову щодо зобов'язання Коледжу виконати пункти 4,5 вимоги Фінінспекції.
У своїх запереченнях відповідач вважає, що судові рішення є законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної позивачем ревізії фінансово-господарської діяльності Коледжу складено акт №25-08-21/10 від 13.07.2012р. та 21.08.2012р. направлено в адресу відповідача вимогу №25-08-18-14/6764 про усунення виявлених ревізією порушень.
Позивачем оскаржуються судові рішення, якими відмовлено в задоволенні позову в частині зобов'язання Коледжу виконати пункти 4,5 вимоги Фінінспекції, в яких йдеться про відшкодування збитків, розмір яких встановлено під час проведення ревізії.
Відповідно до приписів частини 1 статті 2442 висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
В постанові Верховного Суду України від 26 травня 2015 року по справі №21-330а15 зазначено :
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права у подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому, є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про стягнення таких збитків, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.
Враховуючи те, що Інспекція пред'явила позовну вимогу, яка не містить визначення конкретних осіб, до яких вимога має бути заявлена, немає посилань на конкретні дії, які мають бути здійснені, тобто обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні позову Фінінспекції про зобов'язання Коледжу виконати вимогу щодо відшкодування завданих збитків, що відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни судових рішень.
Згідно зі статтею 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 2201,223,224,230,231,254 КАС України, -
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
В.Ф. Мороз