19 листопада 2015 року м. Київ К/800/32942/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року
у справі № 2а-9918/12/1370
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галінвест»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галінвест» (далі - ТОВ «Компанія «Галінвест»; позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007561630/18060 від 01 листопада 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Компанія «Галінвест» 2 097,52 грн. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Компанія «Галінвест» у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт № 147/319/15-2/35854363 від 08 жовтня 2012 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007561630/18060 від 01 листопада 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 209 752,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку із завищенням залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за серпень 2012 року на 209 752,00 грн.
Зокрема, з'ясовано, що 07 вересня 2012 року позивачем подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року, в рядку 22 якої (залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) зазначено суму в розмірі 209 752,00 грн. Вказаний показник перенесено платником до рядка 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду).
Проте, в довідці про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2), звітним (податковим) періодом, в якому виникла спірна сума, визначено серпень 2012 року, що не відповідає даним контролюючого органу.
Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пунктів 200.2, 200.3 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Наведені законодавчі норми не дають підстави для висновку про те, що помилки при формуванні платником даних податкової звітності з податку на додану вартість, які не призвели до викривлення стану його розрахунків з бюджетом, є підставою для позбавлення такого платника права на декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, обчисленого за правилами статті 200 ПК України.
Адже, за об'єктивної наявності у платника непогашеного (неповернутого) залишку від'ємного значення з податку на додану вартість виключення органом державної податкової служби з податкової звітності платника цього від'ємного значення лише з причини некоректного заповнення додатку до поданої декларації є проявом надмірного формалізму з боку контролюючого органу.
Відтак помилкове зазначення позивачем при заповненні додатку 2 до спірної декларації періодом виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 209 752,00 грн. серпень 2012 року, тоді як насправді від'ємне значення у цій сумі сформувалось протягом грудня 2011 року - липня 2012 року, не може обумовлювати законність оспорюваного акту індивідуальної дії.
З наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.