"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/6645/15
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівГончар Л. Я.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Есталіни Анатоліївни, треті особи: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Е. А., треті особи: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_6, в якому просив визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, - за громадянкою ОСОБА_6 неправомірними; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, від 16 квітня 2014 року №12493225, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заперечень не надходило.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А. рішенням від 16 квітня 2014 року №12493225 на підставі договору купівлі-продажу від 16 квітня 2014 року № 2032, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А., зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 5334051.
Не погоджуючись з діями та рішенням відповідача, позивач заявила цей позов.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди дійшли висновку, що позивачем не доведено його порушеного права.
Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що надаючи оцінку протиправності дій суб'єкта владних повноважень, суди мають встановити обставини, що стоять у залежності від їх вчинення відповідачем, а саме: ці обставини були відомі чи могли бути відомі останньому на момент їх вчинення.
Наведене у системному зв'язку із ч. 2 ст. 71 КАС України свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень повинен довести, що він вживав всіх заходів для з'ясування цих обставин.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (з наступними змінами і доповненнями) встановлено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію (абзац третій частини п'ятої статті 3). У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (частина перша статі 9).
Отже, посвідчуючи договір купівлі-продажу, нотаріус також виконує функції державного реєстратора та здійснює державну реєстрацію прав у результаті вчинення такої нотаріальної дії.
Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться шляхом, зокрема, прийняття і перевірки документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрації заяви (п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону № 1952-IV).
Частиною 4 ст. 15 Закону № 1952-IV передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Відповідно до ч.ч. 8, 8-1 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.
Відповідно до п. 1.7. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", який затверджений наказом Міністерством юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у разі якщо подані документи не містять усіх передбачених законодавством відомостей або в таких документах міститься суперечлива інформація, нотаріус може запитувати від відповідних суб'єктів (органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які видавали такі документи) інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для вчинення нотаріальної дії та/або проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Між тим, судами обох інстанцій не почуті доводи позивача щодо існування спадкової справи, за якою позивач є спадкоємцем спірної квартири, про що останній вказував в позовній заяві.
Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами не перевірено існування на момент вчинення нотаріальних дій (реєстраційних) обставин, які свідчили б про відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, та виконання нотаріусом обов'язку перевірити це.
Тільки встановивши ці обставини, можна дійти правильного висновку про неправомірність дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Е. А.
Розглядаючи спір про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно, суд має надати оцінку обставинам, на відміну від перевірки дій суб'єкта владних повноважень в момент їх вчинення, які можуть виникнути після його прийняття та вплинути на його законність в подальшому.
Між тим, розглядаючи спір в даній справі, суди залишили поза увагою, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві від 31 грудня 2013 року № 1717188 про державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, яке слугувало підставою для посвідчення договору купівлі-продажу від 16 квітня 2014 року та державної реєстрації спірної квартири.
У цих рішеннях суди проходять до висновку, що ОСОБА_7 - спадкодавець позивача, є єдиним власником квартири АДРЕСА_1.
Згідно із ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Висновки судів у цій справі, що оскаржуване рішення прийнято раніше, ніж рішення судів у справі № 826/3281/14, на думку суду касаційної інстанції може впливати на доведеність протиправних дій нотаріуса, тоді як не є підставою для відмови в позові про скасування незаконного рішення про державну реєстрацію прав.
Отже, приймаючи рішення у справі, суди обох інстанцій всупереч приписам ст. 11 КАС України не з'ясували всіх обставин у справ, а відтак підійшли до вирішення справи неповно.
З'ясування всіх обставин полягає у активній участі суду щодо витребування додаткових доказів для встановлення цих обставин у справі, яка розглядається.
Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової позиції оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з тим, що суд касаційної інстанції не може встановлювати нові обставини у справі, зокрема щодо порушеного права позивача, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про скасування рішення судів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки під час вирішення справи по суті допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то скаргу позивача слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: