12 листопада 2015 року м. Київ К/800/4020/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Гончар Л.Я.,
провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, за участю прокуратури Печерського району м.Києва про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування постанов, -
У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» (далі - ТОВ «Київ-Авто») пред'явило позов до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві (далі - Інспекція ДАБК у м.Києві), за участю прокуратури Печерського району м.Києва про визнання протиправним та скасування:
наказу Інспекції ДАБК у м.Києві № 22 від 10 червня 2014 року про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації ТОВ «Київ - Авто»;
постанови Інспекції ДАБК у м.Києві № 156/14/7126-51/1706/0213 про накладення штрафу на ТОВ «Київ-Авто» за порушення у сфері містобудівельної діяльності на суму 54 810 грн.;
постанови Інспекції ДАБК у м.Києві № 156/14/7126-52/1706/0213 про накладення штрафу на ТОВ «Київ-Авто» за порушення у сфері містобудівельної діяльності на суму 43 842 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.
У касаційній скарзі ТОВ «Київ-Авто», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Судами встановлено, що відповідачем на підставі постанови прокуратури Печерського району м. Києва від 29 травня 2014 року про призначення перевірки проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ «Київ-Авто» по вул. Струтинського, 31-37 у Печерському районі м.Києва. За результатами перевірки складено акт від 03 червня 2014 року.
Перевіркою встановлено факт подання замовником будівництва - ТОВ «Київ-Авто» недостовірних даних в декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція нежилих приміщень будівлі на вул.Струтинського, 31-37 у Печерському районі міста Києва» № КВ 082132450687 від 02 вересня 2013 року та в декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція нежитлових приміщень будівлі на вул.Струтинського, 31-37 у Печерському районі міста Києва» № КВ 142132880234 від 15 жовтня 2013 року, в частині не зазначення інформації щодо містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та щодо земельної ділянки, яка фактично використана під будівництво.
03 червня 2014 року відповідачем відносно позивача складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та 10 червня 2014 року видано наказ № 22 про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
17 червня 2014 року відповідачем на підставі частини 8 статті 36, частини 10 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктів 4, 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» були винесені постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за № 155/14/7126-51/1706/02/3,
якою на ТОВ «Київ-Авто» накладено штраф у сумі 54810,00 грн. та
за № 156/14/7126-52/1706/02/3, якою на позивача накладено штраф у розмірі
43848,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 30 травня 2014 року по вул. Струтинського, 31-37 у Печерському районі м.Києва розташована нежитлова будівля загальною площею 364 кв.м., що складається з цокольного та першого поверхів відповідно до відомостей технічного паспорту. Вказана будівля експлуатується у якості автомийки, спортивно-сервісного комплексу Маestro-sport.
На підставі заяви ТОВ «Київ-Авто» відповідачем 02 вересня 2013 року зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежилих приміщень будівлі на вул. Струтинського, 31-37 у Печерському районі м. Києва загальною площею 256,4 кв.м.
В подальшому позивачем подано повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт від 02 вересня 2013 року, згідно якого внесено зміни в основні техніко- економічні показники, а саме замість загальної площі 256,4 кв.м. зазначено загальну площу - 364,0 кв.м.
На підставі заяви ТОВ «Київ-Авто» відповідачем 15 жовтня 2013 року зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації з реконструкції нежилих приміщень будівлі на вул. Струтинського, 31-37 у Печерському районі м. Києва загальною площею 364,0 кв.м.
Позивачем в процесі реконструкції будівлі за рахунок виконання будівельно-монтажних робіт зі сторони вул. Струтинського добудовано до існуючої будівлі капітальну прибудову - об'єкт нерухомого майна загальною площею 111,9 кв.м., чим змінено конфігурацію існуючої будівлі, що підтверджується порівнянням плану цокольного поверху з технічним паспортом КМ БТІ від 30 вересня 2008 року та планом цокольного поверху технічного паспорту, виготовленим ПП «Вечірня Столиця» від 11 вересня 2013 року, а також сходи з лівої сторони будівлі на перший поверх.
Вказана прибудова та сходи з лівої сторони будівлі збудовані на земельній ділянці, яка не надана у власність чи користування ТОВ «Київ-Авто» в порушення вимог частини 2 статті 8, частини 4, частини 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та без одержання в установленому законодавством порядку містобудівних умов та обмежень в порушення вимог частини 2 статті 5, частини 2 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзацу 2 статті 4 Закону України «Про архітектурну діяльність».
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в межах розгляду справи підтверджено подання позивачем недостовірних даних в декларації про початок виконання будівельних робіт та в декларації про готовність об'єкта до експлуатації в частині не зазначення інформації щодо містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та щодо земельної ділянки, яка фактично використана під будівництво, відповідачем правомірно прийнято наказ № 22 від 10 червня 2014 року про скасування зазначених декларацій та притягнуто до відповідальністю на підставі постанов № 156/14/7126-51/1706/0213, № 156/14/7126-52/1706/0213 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для їх скасування.
Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 жовтня 2014 року без змін.
Разом з тим, апеляційний суд звернув увагу на те, що позивач у спірних деклараціях визначив характер будівельних робіт, які ним здійснюються, як реконструкцію нежилих приміщень будівлі, яка виконується ним у порядку пункту 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07 липня 2011 року № 109, тобто без зміни їх зовнішньої конфігурації, а також без використання земельної ділянки для будівництва.
Водночас, суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Київ-Авто» фактично було змінено конфігурацію нежилих приміщень будівлі та добудовано до неї капітальну прибудову загальною площею 111,9 кв.м. і сходи з лівого боку будівлі на земельній ділянці, яка не належить позивачу ні на праві власності, ні на праві користування, чим порушено вимоги частини 2 статті 5, частини 2 статті 8, частин 2, 4, 5 статті 26, частини 8 статті 36, частини 10 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Згідно з частинами 2, 4, 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції України або її територіальному органу за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І - III категорій складності; видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Відповідно до частини 8 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації несе замовник.
У пунктах 2, 18, 19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, зазначено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає, рекомендованим листом з описом вкладення: до Інспекції два примірники, декларації за відповідною формою.
Замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.
Згідно з частиною 10 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
У пункті 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07 липня 2011 року № 109, серед об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, зазначена реконструкція житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Частинами 1, 2 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 5, 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, закріплено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Інспекціями за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок. Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Згідно з пунктами 16, 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до частини 2 статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Пунктом 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, передбачено, що у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних ( встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації ), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією. Інспекція скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного наказу та виключає запис про її реєстрацію з єдиного реєстру протягом п'яти робочих днів з дня виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом. Про скасування реєстрації декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня її скасування.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат; на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат; експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; об'єктів II категорії складності - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат; об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат; об'єктів IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат; об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем при поданні на реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації з реконструкції нежилих приміщень по
вул. Струтинського, 31-37 у Печерському районі м.Києва, у відповідних графах декларацій зазначено, що не вимагаються містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки згідно пункту 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07 липня 2011 року № 109, а також, що для будівництва не використовується земельна ділянка, у графі «Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію» вказано - не займає.
Ураховуючи те, що пунктом 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07 липня 2011 року № 109, віднесено реконструкцію житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, а позивачем в процесі реконструкції будівлі на земельній ділянці, яка не належить ТОВ «Київ-Авто» на праві власності та на праві користування, за рахунок виконання будівельно-монтажних робіт добудовано до існуючої будівлі капітальну прибудову загальною площею 111,9 кв.м., чим змінено конфігурацію існуючої будівлі, а також сходи з лівої сторони будівлі на перший поверх, тому відповідач, приймаючи оскаржувані наказ та постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.
Посилання в касаційній скарзі на те, що в Інспекції ДАБК у м.Києві були відсутні повноваження на скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порушення тримісячного строку для прийняття рішення про скасування декларацій на підставі результатів перевірки є необґрунтованими, оскільки статтею 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою було доповнено цей Закон згідно із Законом України № 5496 від 20 листопада 2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності», що набрав чинності 05 січня 2013 року, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю надано право у разі виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, скасовувати реєстрацію такого повідомлення або декларації.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: