17 листопада 2015 року м. Київ К/800/33187/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,
та секретаря - Коби Т.В.,
представника позивача - Глущенка А.А.,
представника відповідача - Загороднього Ю.С.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року
у справі № 802/1059/15-а
за позовом Державного підприємства «Гайсинський спиртовий завод»
до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області
про визнання протиправними дій та скасування наказу, -
встановив:
ДП «Гайсинський спиртовий завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправними дії та скасувати наказ «Про затвердження порядку роботи представників Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції на акцизному складі ДП «Гайсинський спиртовий завод» від 09 квітня 2015 року № 157.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області від 09 квітня 2015 року № 157. Визнано протиправними дії представників Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області в частині здійснення контролю за виробництвом, обліком та відпуском компоненту моторного палива альтернативного, що випускається ДП «Гайсинський спиртовий завод».
Гайсинська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів від 17 грудня 2009 року №474-р анульовано ліцензію на виробництво спирту етилового ДП «Гайсинський спиртовий завод» (ліцензія №200 від 15.06.2006), а розпорядженням від 15 січня 2010 року №18-р виключено місце зберігання спирту етилового ректифікованого з Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Листами від 19 березня 2015 року вих. №144, №146 ДП «Гайсинський спиртовий завод» повідомило Гайсинську ОДПІ про припинення з 01 квітня 2015 року надання послуг по виробництву біопалива для двигунів внутрішнього згорання Е-95 та палива моторного альтернативного марки А-92 (е-40) та просило припинити роботу податкового посту на території підприємства з підстав відсутності виготовлення підакцизної продукції.
Однак, Гайсинська ОДПІ повідомила щодо доцільності дії акцизного складу на ДП «Гайсинський спиртовий завод» та сформувала наказ «Про затвердження Порядку роботи представників Гайсинської ОДПІ на акцизному складі ДП «Гайсинський спиртовий завод» від 09 квітня 2015 року № 157.
Вказані обставини слугували підставою для звернення ДП «Гайсинський спиртовий завод» з позовом до суду у даній справі, оскільки позивач здійснює виробництво компоненту моторного палива альтернативного, що не входить до групи підакцизних товарів, і відповідно, податковий орган не повинен був формувати вказаний наказ.
Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, акцизний склад - спеціально обладнані приміщення на обмеженій території, розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного та скрапленого газу.
Згідно пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного та скрапленого газу, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.
На акцизних складах постійно діють представники контролюючого органу за місцем розташування акцизного складу. Контролюючий орган за місцем розташування акцизного складу призначає свого постійного представника (представників) на такому складі. Копія наказу про призначення представника (представників) контролюючого органу надсилається у день прийняття такого рішення розпоряднику акцизного складу (пунктів 230.2 -230.4 статті 230 Податкового кодексу України).
Аналогічне викладено у статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в складі КМПА є значний відсоток спирту етилового, однак згідно пояснень розробника КМПА, етиловий спирт, який міститься в КМПА можливо розглядати лише, як хімічну сполуку, яка є складовою речовини, а не як готову продукцію, і що з урахуванням обладнання та устаткування позивача етиловий спирт, як продукцію, виробити неможливо, як і виокремити із складу КМПА.
Аналізуючи вимоги норм чинного законодавства, оцінивши обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач відповідно до розроблених та затверджених, в установленому законодавством порядку технічних умов, виробляє компонент моторного палива альтернативного (КМПА), який не відноситься до спирту етилового та не є паливом моторного альтернативним.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року у справі № 802/2803/14-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, встановлено, що відпущений ДП «Гайсинський спиртовий завод» компонент моторного палива альтернативного згідно УКТ ЗЕД відноситься до групи 3811 - «антидетонатори, антиоксиданти, інгібітори смолоутворення, загусники, антикорозійні препарати та інші готові присадки, добавки до нафтопродуктів (включаючи бензин) або для інших рідин, які використовують з тією самою метою, що і нафтопродукти», а відтак, не підпадає під визначення підакцизного товару.
Також, згідно постанови Гайсинської ОДПІ ГУДФС у Вінницькій області про закриття кримінального провадження від 05 квітня 2013 року, ДП «Гайсинський спиртовий завод» не виготовляє та не реалізує підакцизні товари.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з огляду на відсутність у позивача виробництва підакцизних товарів та отриманням у березні 2015 року відповідачем листа про припинення позивачем з 01 квітня 2015 року послуг по виробництву біопалива Е-95-40 (підакцизного товару), станом на 09 квітня 2015 року у відповідача були відсутні будь-які законні підстави для винесення спірного наказу №157,
З огляду на викладене та з урахуванням наведених положень законодавства і встановлених на підставі доказів, що містяться у справі, оцінка яким надана з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що продукція, яку виробляє позивач, не відноситься до підакцизної, і відповідно, оспорюваний наказ від 09 квітня 2015 року №157 є протиправним.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді М.М. Заїка
С.С. Пасічник