05 листопада 2015 року м. Київ К/800/42149/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року
у справі № 820/3517/13-а
за позовом Приватного підприємства «ЮНІСОФТ»
до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, адміністративний позов Приватного підприємства «ЮНІСОФТ» (далі - ПП «ЮНІСОФТ»; позивач) до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Основ'янська ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000190221 від 21 січня 2013 року, № 0000200221 від 21 січня 2013 року та № 0000210221 від 21 січня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ЮНІСОФТ» сплачений судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі Основ'янська ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «ЮНІСОФТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт № 3243/22-104 від 04 жовтня 2012 року.
На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000190221 від 21 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 353 630,67 грн. (287 435,97 грн. - основний платіж, 66 194,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000200221 від 21 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89,00 грн. (88,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0000210221 від 21 січня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 19 775,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні картону та поліграфічних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК ПРОМ», а також запасних частин до комп'ютерної техніки в Товариства з обмеженою відповідальністю «Остек сістем груп» за нікчемними правочинами.
Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів перевірок постачальників позивача, в яких вказано про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування товариств за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про те, що укладені названими юридичними особами з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.
Крім того, перевіркою виявлено недотримання ПП «ЮНІСОФТ» підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України внаслідок невиключення із складу витрат дебіторської заборгованості Приватного підприємства «Дверная служба» в розмірі 1 260 000,00 грн., яка не стягнута після закінчення строку позовної давності.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як з'ясовано судами, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем картону та поліграфічних послуг у ТОВ «ПІК ПРОМ», а також запасних частин до комп'ютерної техніки в ТОВ «Остек сістем груп» підтверджується належним чином складеними рахунками, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актом виконаних робіт, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями.
Контролюючим органом, крім того, не заперечується, що понесені ПП «ЮНІСОФТ» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.
Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, доводи судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність збільшення Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області позивачу сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за даним епізодом слід визнати правильними.
Вирішуючи питання про обґрунтованість твердження контролюючого органу про необхідність виключення товариством із складу витрат перерахованої на користь ПП «Дверная служба» попередньої оплати в розмірі 1 260 000,00 грн., суди встановили, що остання стягнута ПП «ЮНІСОФТ» в межах строку позовної давності в судовому порядку, що, відповідно, виключає підстави для кваліфікації такої заборгованості як безповоротної фінансової допомоги у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, як помилково вважає відповідач.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.