05 листопада 2015 року м. Київ К/800/17200/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року
у справі № 0670/7669/12
за позовом Публічного акціонерного товариства «Біо мед скло»
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, позов Публічного акціонерного товариства «Біо мед скло» (далі - ПАТ «Біо мед скло»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000481504 від 30 жовтня 2012 року. Присуджено ПАТ «Біо мед скло» понесені ним судові витрати в розмірі 2 146,00 грн. з Державного бюджету України.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі Житомирської області ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Біо мед скло» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень, травень, червень, липень 2012 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок за червень, липень 2012 року, за результатами якої складено акт № 4116/15-4/04763746 від 16 жовтня 2012 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000481504 від 30 жовтня 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 149 575,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 74 788,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на безпідставне заявлення до бюджетного відшкодування в червні 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 149 575,00 грн., включеної до складу перерахованої в травні 2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари» попередньої оплати, яку в червні 2012 року контрагентом повернуто на розрахунковий рахунок позивача.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Тобто, наведене законодавче положення пов'язує виникнення права платника на податковий кредит з датою здійснення «першої події», якою може виступати і факт перерахування авансу контрагенту за майбутню поставку товару.
В свою чергу, згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За правилами пункту 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Підпунктом «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
З огляду на наведені законодавчі приписи, судові інстанції дійшли юридично правильного висновку про наявність у позивача в даному випадку права на бюджетне відшкодування спірної суми податку з бюджету.
При цьому факт повернення контрагентом отриманої від ПАТ «Біо мед скло» попередньої оплати в наступному податковому періоді є підставою для здійснення позивачем відповідного коригування податкового кредиту з податку на додану вартість та не впливає на суму від'ємного значення, яка об'єктивно існувала в податковому обліку товариства за наслідками перерахування попередньої оплати ТОВ «Бучанський завод склотари» в травні 2012 року.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.