12 листопада 2015 року м. Київ К/800/38766/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року
у справі № 805/649/15-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод»
до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року, позов Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» (далі - ПАТ «Красноармійський динасовий завод»; позивач) до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Красноармійська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області; відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 00000811501 від 24 грудня 2014 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Красноармійський динасовий завод» витрати із сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі Красноармійська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Красноармійський динасовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 лютого 2014 року по 31 липня 2014 року та податку на прибуток (за даними бухгалтерського обліку) за період з 01 лютого 2014 року по 31 липня 2014 року за операціями з платниками податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «Флоренція Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Карамбола», Товариством з обмеженою відповідальністю «Стаф-Торг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактортрейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «СП Сузірря», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантекс-Вуд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжител», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ягуар Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Рустікон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех Сфера», Товариством з обмеженою відповідальністю «Проденс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Аргус», за результатами якої складено акт № 1247/05-16-15-01/00191738 від 08 грудня 2014 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000811501 від 24 грудня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 465 547,00 грн. (5 643 698,00 грн. - основний платіж, 2 821 849,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаної в ТОВ «Флоренція Груп», ТОВ «БК «Карамбола», ТОВ «Стаф-Торг», ТОВ «Фактортрейд», ТОВ «СП Сузірря», ТОВ «Сантекс-Вуд», ТОВ «Інжител», ТОВ «Ягуар Груп», ТОВ «Рустікон», ТОВ «Тех Сфера», ТОВ «Проденс» продукції виробничо-технічного призначення за нікчемними правочинами.
Такий висновок податковим органом фактично зроблено з огляду на акти перевірок та неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, в яких зазначено про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування деяких з названих осіб за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про те, що укладені зазначеними суб'єктами господарювання з постачальниками та покупцями правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Як з'ясовано судами, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем продукції виробничо-технічного призначення в ТОВ «Флоренція Груп», ТОВ «БК «Карамбола», ТОВ «Стаф-Торг», ТОВ «Фактортрейд», ТОВ «СП Сузірря», ТОВ «Сантекс-Вуд», ТОВ «Інжител», ТОВ «Ягуар Груп», ТОВ «Рустікон», ТОВ «Тех Сфера», ТОВ «Проденс» підтверджується відповідними специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, прибутковими ордерами та товарно-транспортними накладними. Розрахунок за поставлений товар здійснено товариством у безготівковій формі, відступленням права вимоги, а також шляхом передачі векселів. Придбані в контрагентів товарно-матеріальні цінності використано позивачем для власних виробничих потреб, що засвідчується поданими ПАТ «Красноармійський динасовий завод» вимогами на отримання товару, актами установки та дефектними актами.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на відсутність у позивача сертифікатів відповідності, паспортів якості, документів, які містять технічні характеристики придбаної продукції, та гарантійних зобов'язань, як на підставу для відмови в задоволенні позову.
Адже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податку товару та його використання у власній господарській діяльності, як у розглядуваній ситуації, відсутність наведених вище документів не може бути достатньою підставою для висновку про фіктивний характер проведених поставок.
Також, суди цілком об'єктивно відхилили посилання відповідача на обґрунтування своєї позиції щодо безтоварності спірних операцій на недоліки представленої позивачем транспортної документації, позаяк певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, в тому числі товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у наведеній ситуації, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.
Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у контролюючого органу в даному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.