12 листопада 2015 року Справа № 876/1785/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Добробут» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Добробут» (далі - ТзОВ «БК Добробут») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000221552 від 12 липня 2013 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року позов задоволено та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби № 0000221552 від 12.07.2013 року.
Із таким судовим рішенням не погодилася Державна податкова інспекція у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову - про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначив, зокрема, що позивач порушив вимоги податкового законодавства, зокрема, в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТзОВ «БК Добробут» за наслідками господарських операцій із приватним підприємством «Будівельні матеріали плюс ЛВ» (далі - ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Олекс» (далі - ТзОВ «Олекс»), приватним підприємством «Галичторг» (далі - ПП «Галичторг»), так як ці операції були безтоварними і реальні господарські наслідки за договорами, укладеними між ТзОВ «БК Добробут» з вищезазначеними контрагентами не настали. Тому податковим органом на законних підставах було виключено ці кошти з податкового кредиту з податку на додану вартість.
Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.
Представнки сторін у судове засідання не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Пустомитівському районі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «БК Добробут» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість в лютому 2012 року по взаємовідносинах із ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ»; в березні 2012 року по взаємовідносинах із ТзОВ «Олекс»; в лютому 2012 року по взаємовідносинах із ПП «Галичторг», про що складено відповідний акт № 741/1520/30993829 від 20.06.2013 року (а.с. 12-28).
Згідно цього акту встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит за: лютий 2012 року на суму 13150 грн. по взаємовідносинах із ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ»; за березень 2012 року - 6367 грн. по взаємовідносинах із ТзОВ «Олекс»; за лютий 2012 року - 9967 грн. по взаємовідносинах із ПП «Галичторг», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ - 29484 грн., в т.ч. по періодах: за лютий 2012 року на суму 23117 грн.; за березень 2012 року - 6367 грн. (а.с. 28).
12 липня 2013 року ДПІ у Пустомитівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 000022155, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на суму 44226 грн. (в тому числі 29484 грн. - за основним платежм та 14742 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями ) (а.с. 29).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність цього рішення з таких підстав.
Згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України, проте, як в ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності таких обставин, так само як і не надано доказів на порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України.
Таким чином, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 27 червня 2000 року укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Львівського державного комерційного підприємства торгівлі «Товари повсякденного попиту», що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Широка, 63, яке підлягає продажу на аукціоні (а.с. 30-33). Право власності на вищевказаний цілісний майновий комплекс за позивачем підтверджується реєстраційним посвідченням від 01.06.2001 року серії КММ № 010525 (а.с.34).
20.06.2011 року позивачем до Інспекції державного архітектурно-будівельного у Львівській області подано Декларацію про початок виконання будівельних робіт (реконструкція з розширення існуючого магазину) (а.с. 43-48).
Відповідно до експертного звіту № 14-03504-11 від 09.12.2011 року за результатами розгляду проектної документації по робочому проекту «Реконструкція існуючого магазину на вул. Широкій, 63 А у м. Львові за рахунок прибудови та надбудови» рекомендується до затвердження в установленому порядку (а.с. 35-36).
1 лютого 2012 року між ТзОВ «БК Добробут» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» укладено усний договір на виконання робіт по реконструкції магазину по вул. Широкій, 63А у м. Львові.
На підтвердження господарських операцій з контрагентом ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», позивачем до матеріалів справи долучено наступні документи:
- картка рахунку: 6852: Контрагенти: «Будівельні матеріали плюс ЛВ» ПП (а.с. 49);
- податкова накладна № 7 від 13.02.2012 року на суму 78900 грн. (в т.ч. ПДВ 13150 грн.) (а.с. 50);
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за лютий 2012 року (а.с. 51);
- акт прийому-передачі матеріалів від позивача контрагентом ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» (а.с. 52-54);
- акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року (а.с. 55-61);
- виписка по особовому рахунку позивача, де значиться контрагент ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» з призначенням платежу оплата за роботи в сумі 78900 грн. згідно рах. № б/н від 13.02.2012 року (в т.ч. ПДВ 20% - 13150 грн.) /а.с. 49).
ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» мало ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури серії АВ № 58720 від 01.07.2001 року, що підтверджено витягом із офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України (www.dabi.gov.ua) запиту до бази (а.с.106) і було платником податку на додану вартість.
ТзОВ «БК Добробут» придбало у ПП «Галичторг» на підставі усного договору 13.02.2013 року арматуру різного діаметру на загальну суму 59800 грн.
Факт отримання позивачем товару підтверджено видатковою накладною № РН - 2-13001 від 13.02.2012 року виписаною ПП «Галичторг» одержувачу ТзОВ «БК Добробут» на суму 59800 грн. (в т.ч. ПДВ 9966 грн.) (а.с. 63).
Контрагентом позивача цей товар було виписано податкову накладну № 23 від 13.02.2012 року на суму 59800 грн. (в т.ч. ПДВ 9966 грн.) (а.с. 64);
Факт оплати товару підтверджено банківською випискою по особовому рахунку (а.с. 174).
Для виконання інших будівельних робіт по реконструкції магазину по вул. Широка, 63 А у м. Львові ТзОВ «БК Добробут» закупило у ТзОВ «Олекс» кераміт, пісок та цемент на загальну суму 32800 грн. (в т.ч. ПДВ 6366,67 грн.).
Товар було передано позивачу згідно видаткової накладної № РН-3-14029 від 20 березня 2012 року (а.с. 68).
ТзОВ «Олекс» виписало податкову накладну № 74 від 20.03.2012 року від 38200 грн. (в т.ч. 6366,67 грн.) (а.с.66).
Факт оплати товару підтверджено випискою з особового рахунку позивача (а.с. 67,173).
Використання отриманого товару у господарській діяльності позивача підтверджено підсумковою відомістю ресурсів (витрати по факту) (а.с. 69-75).
Факт отримання тварів підтверджено також копіями довіреностей № 16/1 від 20.03.2012 року на отримання товарів від ТзОВ «Олекс» (а.с. 104); № 6/1 від 13.12.2012 року на отримання товарів від ПП «Галичторг» (а.с. 111).
Факт реальності господарських операцій та використання придбаних товарів між ТзОВ «БК Добробут» та ТзОВ «Олекс», ТзОВ «БК Добробут» та ПП «Галичторг» також підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 24.05.2013 року (а.с. 37-42).
Таким чином, первинними документами підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, а також встановлено наявність зв'язку між фактом придбання товарів (робіт) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
У той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення є протиправним і постанова Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року про задоволення позовних вимог є обґрунтованою і законною.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року у справі № 813/6726/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст виготовлено 13 листопада 2015 року