10 листопада 2015 року м. Київ К/800/23860/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року
у справі № 826/12355/14
за позовом Приватного підприємства «Дубекспо»
до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про стягнення суми бюджетного відшкодування та пені, -
встановив:
ТОВ «Дубекспо» звернулось до суду з позовом до ГУ ДКС України в м. Києві, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просило:
- стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Дубекспо» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 698 093 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Дубекспо» суми пені, щодо протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 184 912,94 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, позов ТОВ «Дубекспо» задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Дубекспо» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 698 093 грн. та суму пені щодо протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 184 912,94 грн.
У касаційній скарзі ГУ ДКС України в м. Києві посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП «Дубекспо» подавалися до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва декларації із податку на додану вартість, в яких відображено відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за період з травня 2011 року по грудень 2011 року, січень 2012 року у загальному розмірі 698 093 грн.
Податковим органом було проведено ряд документальних позапланових виїзних перевірок ПП «Дубекспо» щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку за період з травня 2011 року по грудень 2011 року та січень 2012 року, за результатами яких контролюючим органом були складні наступні довідки: від 05.04.2012 №75/2-07-20-36203336 за січень 2012 року; від 29.02.2012 №197/2-07-20-36203336 за грудень 2011 року; від 25.01.2012 №65/2-07-20-36203336 за листопад 2011 року; від 04.01.2012 №5/2-07-20-36203336 за вересень, жовтень 2011 року; від 03.11.2011 №1062/2-07-20-36203336 за серпень 2011 року; від 11.10.2011 №960/2-07-20-36203336 за липень 2011 року; від 13.09.2011 №874/2-07-20-36203336 за червень 2011 року; від 12.08.2011 №786/2-07-20-36203336 за травень 2011 року.
Вказаними довідками підтверджено факт достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування в загальній сумі 698 093 грн.
У зв'язку із ненаданням ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у п'ятиденний термін після закінчення перевірок, органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, що в свою чергу унеможливило отримання позивачем належної йому суми бюджетного відшкодування, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Бюджетне відшкодування, у відповідності до вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 200.7, 200.8. статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України).
Приписами пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).
У відповідності до пункту 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі підтвердження податковим органом під час перевірки сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, орган Державного казначейства України видає платнику податку суму бюджетного відшкодування зазначену у висновку, поданому йому податковим органом у п'ятиденний строк після закінчення перевірки. При цьому, регламентований нормами Податкового кодексу України порядок відшкодування сум податку на додану вартість платнику податків не містить вимог обумовлюючих здійснення виплати сум відшкодування на підставі наявних, як висновку про підтвердження сум відшкодування, так і узагальненого висновку про суми бюджетного відшкодування ПДВ.
Відтак, не можна визнати слушними посилання органу казначейської служби та податкового органу на необхідність отримання узагальнених висновків про суми бюджетного відшкодування ПДВ від вищестоящого органу державної податкової служби для здійснення виплати позивачу. Адже зазначене питання стосується порядку взаємодії органів всередині централізованої податкової системи, що регулюється відомчими нормативними документами. Втім правові механізми взаємодії між окремими ланками системи органів державної податкової служби з метою посилення контролю за дотриманням податкового законодавства не можуть обмежувати законодавчо встановлені права платника, переносити у часі реалізацію таких прав (у тому числі права на отримання бюджетного відшкодування).
Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Таким чином, невідшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми, вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості.
З огляду на викладене, обов'язок передбачений Податковим кодексом України відповідачем виконаний не був, чим, в свою чергу, були порушені права позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про наявність законних підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 698 093 грн. та пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість у розмірі 184 912,94 грн.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2014 року № 21-131а14.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді М.М. Заїка
С.С. Пасічник