ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 листопада 2015 року № 2а-19657/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шулежка В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - НАК «Нафтогаз України», позивач) до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2011р. №0002634120.
Свої позовні вимоги НАК «Нафтогаз України» обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Зокрема, позивач зазначає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проведена відповідачем із порушенням норм чинного законодавства, позивач не отримував копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, таким чином, відповідач не мав права на проведення перевірки, а отже акт перевірки не може бути використаний для прийняття будь-яких рішень податковим органом.
Окрім того, позивач зазначає, що грошові зобов'язання НАК «Нафтогаз України» зі сплати сум податку на додану вартість, обчисленої відповідно до податкових декларацій з ПДВ, внесені до бюджету своєчасно та в повному обсязі, в той час як працівниками Інспекції здійснено перерозподіл грошових коштів, сплачених позивачем, до загального фонду Державного бюджету як податкові зобов'язання з податку на додану вартість.
Поряд з тим, законодавець встановив, що лише при наявності у платника податку податкового боргу податкові органи мають право зарахувати кошти, сплачені платником податку в рахунок погашення податкового боргу, в той час, як відповідно до п.п. 2-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України податковий борг НАК «Нафтогаз України» підлягає списанню станом на 01.01.2011р.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вказана ухвала Вищого адміністративного суду України обґрунтована тим, що невиконання, в свою чергу, вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії, адже, така компетенція не виникає в силу лише факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення, позаяк для винесення податкового повідомлення-рішення контролюючому органу необхідно дотриматись певних умов - спочатку провести перевірку.
Вищий адміністративний суд України направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції зазначив, що у випадку незаконності перевірки, прийнятий за результатами такої перевірки акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню, проте, суди, підтримуючи правову позицію відповідача, відповідних обставин не перевірили.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив суд позов задовольнити.
У наданих суду додаткових поясненнях зазначив, що процедурні порушення контролюючого органу, навіть якщо такі і мали місце, не можуть самі по собі слугувати підставою для визнання неправомірним рішення контролюючого органу, оскільки не спростовують факту порушення граничних строків сплати суми узгодженого податкового зобов'язання.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведена документальна позапланова невиїзна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість за звітний період грудень 2010 року - січень-лютий 2011 року НАК «Нафтогаз України».
За результатами перевірки складено Акт від 02.06.2011р. № 350/41-20/20077720.
Згідно з висновками, викладеними в Акті, перевіркою встановлено, що у позивача наявний податковий борг зі сплати податку на додану вартість за звітний період грудень 2010 року - січень-лютий 2011 року.
На підставі висновків, викладених в Акті перевірки від 02.06.2011р. № 350/41-20/20077720, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011р. №0002634120, відповідно до якого на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 43 282 385,68 грн. в т. ч. за затримку на 29 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 14 502 081,41 грн., за затримку на 26 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 14 410 289,84 грн., за затримку на 14 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 14 370 014,43 грн. НАК "Нафтогаз України" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 4 328 238,56 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Законом України від 24.05.2012 року № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» зазначений пункт доповнено абзацом другим такого змісту: «Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки». Це доповнення не змінює регулювання, воно уточнює дійсний зміст попередньої норми.
Крім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім.
Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України
Таким чином, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Невиконання, в свою чергу, вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, НАК «Нафтогаз України» не отримувала копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що в свою чергу, є порушенням норм ст. 79 Податкового кодексу України.
В свою чергу, аналізованими нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.01.2015р.
Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який був чинним станом на дату отримання та оскарження позивачем податкових повідомлень рішень, при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.
У той же час, податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Таким чином, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.
Днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (частина п'ята пункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).
В свою чергу, процедура адміністративного оскарження згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
Водночас, відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).
Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і становить десять днів.
Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.4.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. При цьому, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.
Згідно з абзацом 4 пункту 18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, відповідно до вищезазначених норм права, податкове зобов'язання вважається неузгодженим або до розгляду судом справи по суті (згідно з нормами Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”) або до дня набрання судовим рішенням законної сили (згідно зі статтею 56 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач посилається на наявність у позивача податкового боргу зі сплати податку на додану вартість за звітний період грудень 2010 року - січень-лютий 2011 року, який виник з наступних підстав.
За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.06.2007 року №0001434120/0 із донарахованими сумами податку на додану вартість в розмірі 121 551,618 тис. грн. (в т.ч. основний платіж - 81 034,412 тис. грн., штрафні санкції - 40 517,206 тис. грн.
Податкове повідомлення рішення від 27.06.2007 року №0001434120/0 оскаржувалось в адміністративному порядку в СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, ДПА у м. Києві та ДПА України.
Рішенням про результати розгляду скарги ДПА України від 06.02.2008 року №2142/7/25-0115 податкове повідомлення-рішення, винесене за результатами акту перевірки від 14.06.2007 року №539/41-2О/20077720, залишено без змін.
НАК «Нафтогаз України» подано позов до Окружного адміністративного суду м. Києва, проте, постановою від 30.10.2008 року у справі № 6/444, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного від 18.11.2009р., в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відповідачем здійснено поновлення нарахування в картці особового рахунку з податку на додану вартість суми в розмірі 23 518 727 грн.
Поряд з тим, НАК «Нафтогаз України» подала до відповідача податкові декларації з ПДВ, а саме: за грудень 2010р. (вх. від 20.01.2011 р.) , якою податкове зобов'язання визначено у сумі 9 136 993 242 грн.; за січень 2011 р. (вх. від 21.02.2011р.) - податкове зобов'язання визначено у сумі 2 014 372 251 грн.; за лютий 2011 р. (вх. від 21.03.2011 р.) - податкове зобов'язання визначено у сумі 1 839 400 788 грн.
Сплата вищезазначених сум нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість підтверджена платіжними дорученнями від 28.01.2011р. №460 та №437, № 458, № 440, від 28.02.211р. №1103, №1102, №1097, №1101, №1100, №1058, №1099, від 30.03.3011р. №1740, №1577, №1637, №1741.
В оплату зазначених податкових зобов'язань відповідачем зараховувались кошти позивача, сплачені ним в якості оплати податкових зобов'язань, самостійно узгоджених у відповідності з деклараціями за грудень 2010 року , січень та лютий 2011 року.
На підставі зазначених обставин, відповідач стверджує про наявність у позивача податкового боргу відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 27.06.2007 року №0001434120/0 та затримку позивачем сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 43 282 385,68 грн.
Проте, з цього приводу суд зазначає, що відповідно до п. 2 -1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України підлягають списанню, зокрема, податковий борг станом на 1 січня 2011 року НАК "Нафтогаз України" (крім податкового боргу з податку на додану вартість при здійсненні митного оформлення природного газу, ввезеного на митну територію України у минулих періодах) та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед бюджетом (у тому числі податковий борг, який виник у зв'язку із порушеннями податкового, валютного та митного законодавства), а також грошові зобов'язання, які виникнуть у зв'язку із застосуванням механізму списання відповідно до статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".
Проте, відповідач вказану норму підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України проігнорував та відобразив у картці особового рахунку з податку на додану вартість суму податку в розмірі 23 518 727 грн., яка виникла ще у 2007 році.
Щодо зміни відповідачем призначення платежу та зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ суд зазначає наступне.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 Податкового кодексу України).
Згідно зі ст. 35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.
Статтею 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
У відповідності до ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, НАК «Нафтогаз України» сплатила податкове зобов'язання з ПДВ за грудень 2010, січень-лютий 2011 року визначене у податкових деклараціях, що підтверджено платіжними дорученнями від 28.01.2011р. №460 та №437, № 458, № 440, від 28.02.211р. №1103, №1102, №1097, №1101, №1100, №1058, №1099, від 30.03.3011р. №1740, №1577, №1637, №1741.
Проте, сплачені позивачем за поточними зобов'язаннями суми зараховані відповідачем в погашення податкового боргу попередніх періодів згідно з черговістю виникнення, зокрема, по податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість.
Згідно з п.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказаною нормою Кодексу визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу.
Зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п. 87.9 ст. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1501/ed_2015_04_10/pravo1/T102755.html?pravo=1 - 1501.
Окрім того, згідно зі ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з цією нормою у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні п. 9 ст. 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Вказані норми визначають, які дії зі сплаченими коштами зобов'язані здійснювати органи державної податкової служби в погашення податкового боргу та не встановлюють відповідальності платника податків внаслідок вчинення вказаних дій податковою службою.
Враховуючи усе вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Позовні вимоги Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011р. №0002634120.
Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (код за ЄДРПОУ: 20077720) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 28,23 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко