ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 листопада 2015 року № 826/17026/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шулежка В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Стандартінвест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Стандартінвест» (надалі - ТОВ «Інвестиційна компанія «Стандартінвест», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.10.2013р. №67626552207.
Свої позовні вимоги ТОВ «Інвестиційна компанія «Стандартінвест» обґрунтовує тим, що висновки акту камеральної перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Зокрема, позивач зазначає, що підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації). Платники податку, які не мали права на бюджетне відшкодування у зв'язку з встановленими Податковим кодексом України обмеженнями, мають право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, до повного його погашення або шляхом нарахування податкових зобов'язань, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування.
Пунктом 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України визначено перелік осіб та умови, за яких такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування. Разом з тим Податковим кодексом України не передбачено можливості позбавлення права таких осіб на формування податкового кредиту на підставі відсутності у них права на бюджетне відшкодування.
Окрім того, висновок щодо наявності чи відсутності у платника податку неоплачених товарів/послуг, які мають статус безоплатно отриманих, може бути зроблений податковим органом виключно під час проведення документальної, а не камеральної перевірки такого платника податків.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 14.10.2013р. №67626552207 в частині суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 2 171 017 грн.
Зокрема, у судовому засіданні представник відповідача уточнив суму яка підлягає зменшенню залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за серпень 2013 року у розмірі 1 893 868грн. та визнав в цій частині позов.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.07.2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вказана ухвала Вищого адміністративного суду України обґрунтована тим, що приймаючи рішення у даній справі судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, з якими Закон безпосередньо пов'язує право суб'єкта господарювання на віднесення до податкового кредиту відповідних сум податку та, відповідно, виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування.
У судовому засіданні сторони подали клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.
Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Інвестиційна компанія «Стандартінвест» за результатами якої 20.09.2013р. складено Акт №5/26-55-22-07/33301588 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2013 року.
Відповідно до висновків, викладених в акті, перевіркою задекларованих даних встановлено порушення п.п. 14.1.11 п. 14.1 статті 14, п. 102.5 статті 102, п.п. 135.5.4 п. 135.5 статті 135, п. 198.3 статті 198, стаття 200 Податкового кодексу України, п.п. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 25.11.2011р. №1492, в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за серпень 2013 року в розмірі 4 064 885 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013р. №67626552207, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ в розмірі 4 064 885 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V цього Кодексу (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Податкового кодексу України), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; 6) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України визначено перелік осіб та умови, за яких такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування.
Разом з тим Податковим кодексом України не передбачено можливості позбавлення права таких осіб на формування податкового кредиту на підставі відсутності у них права на бюджетне відшкодування.
Згідно із пп. 4.6.6 п. 4 розділу V наказу Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011р. № 1492 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Таким чином, за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).
Платники податку, які не мали права на бюджетне відшкодування у зв'язку з встановленими Податковим кодексом України обмеженнями, мають право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, до повного його погашення або шляхом нарахування податкових зобов'язань, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування.
Разом з тим при проведенні перевірок правомірності формування податкового кредиту платниками податків слід враховувати наступне.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з абз. «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю.
Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Тобто, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.
Враховуючи викладене, у разі якщо залишок від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, який сформований платником ПДВ за придбаними товарами/послугами, по завершенні терміну позовної давності є неоплаченим, то такі товари вважаються безоплатно отриманими, тобто факт їх придбання відсутній, а тому відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування сум ПДВ за такими товарами/послугами платник втрачає.
Податковий орган посилається на положення п. 102.5 ст. 102, п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14, п.п. 135.5.4 п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України та п.п. 4.6.4., п.п. 4.6.5. п. 4 Порядку № 1492 від 25.11.2011 р., що за своєю суттю не підлягали застосуванню при вирішення даного спору, та необґрунтовано ставить право платника ПДВ на формування/відображення від'ємного значення податкового кредиту із зазначеного податку в безпосередню залежність від факту заявлення/декларування таким платником бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Зокрема, податковий орган безпідставно й бездоказово зазначає на наявність простроченої (неоплаченої) кредиторської заборгованості позивача за операціями з придбання товарів/послуг, які по строку мали місце понад терміну позовної давності (1095 днів), у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про завищення позивачем залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за серпень 2013 року в розмірі 1 893 868,00грн. (оскільки представник відповідача уточнив суму яка підлягає зменшенню залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за серпень 2013 року у розмірі 1 893 868грн.).
При цьому висновок щодо наявності чи відсутності у платника податку неоплачених товарів/послуг, які мають статус безоплатно отриманих, може бути зроблений виключно під час проведення документальної, а не камеральної перевірки такого платника податків.
В той же час, відповідно до п.п. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України камеральною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу Державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу Державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком, згода платника податків на камеральну перевірку та його присутність під час проведення такої перевірки не обов'язкова.
У відповідності до наведених приписів п.п. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України висновки щодо наявності чи відсутності у платника податків неоплачених товарів (робіт/послуг), які мають статус безоплатно отриманих (що за своєю суттю й було покладено в основу позиції відповідача) можуть бути зроблений виключно за наслідками вивчення й аналізу первинної фінансово-господарської документації платника податків, а не лише показників податкової декларації з ПДВ, тобто виключно під час проведення документальної, а не камеральної перевірки такого платника податків, що зокрема й відображається у роз'ясненнях Державної податкової служби ' України, доведених листом від 06.04.2012 р. № 10155/7/15-3417-03.
У відповідності до приписів п.п. 14.1.13. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно наданими/отриманими товарами, роботами, послугами визначаються: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги) що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Статтею 9 Закону України від «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти/умови здійснення господарських операцій, що безпосередньо кореспондується з приписами п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, і затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (зі змінами та доповненнями).
Судом у судовому засіданні досліджені копії первинних фінансово-господарських документів (податкові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки), що належним чином підтверджують факт оплатності товарів, робіт, послуг від операцій придбання яких сформований податковий кредит позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом безпідставно проігнорований той факт, що від'ємний залишок податкового кредиту з ПДВ в сумі 4 064 885,00 грн. сформований ТОВ «Інвестиційна компанія «Стандартінвест» від результатів фінансово-господарських операцій з контрагентами за умови їх реального завершення належним обопільним виконанням взаємних зобов'язань сторін (в тому числі щодо оплати вартості придбаних позивачем товарів, робіт, послуг за вказаними фінансово-господарськими операціями), тобто від операцій, які не можуть бути визначені як неоплачені (або за відсутності придбання товарів, робіт, послуг), та стосовно яких не встановлено нормативних обмежень щодо періоду/часу відображення/декларування сформованого за їх результатом податкового кредиту з ПДВ, окрім положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Дані документи за формою й змістом повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів І України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (зі змінами та доповненнями).
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом необґрунтовано, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Стандартінвест» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14.10.2013р. №67626552207.
Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Інвестиційна компанія «Стандартінвест» (код ЄДРПОУ 33310588) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко