18 листопада 2015 року Справа № 911/2599/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Іванової Л.Б.
суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейний відпочинок"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.08.2015
у справі№ 911/2599/15
Господарського судуКиївської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сімейний відпочинок"
прозвернення стягнення на предмет іпотеки
за участю представників:
позивача: Звєрєва О.В., дов. від 04.03.2015;
відповідача: Луцький М.І., дов. від 16.11.2015;
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2015 у справі №911/2599/15 (суддя Третьякова О.О.) позовну заяву ПАТ "Банк Камбіо" до ТОВ "Сімейний відпочинок" про звернення стягнення на предмет іпотеки направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Зеленін В.О., судді - Ткаченко Б.О., Шевченко Е.О.) ухвалу Господарського суду Київської області від 30.06.2015 у справі №911/2599/15 скасовано, а матеріали справи передано до Господарського суду Київської області для розгляду по суті.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Сімейний відпочинок" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно ст. 17 ГПК України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.
ПАТ "Банк Камбіо" подана до Господарського суду Київської області позовна заява, в якій позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, а саме на земельні ділянки, розташовані за адресою: Київська область, Бородянський район, Дружнянська сільська рада.
Судом першої інстанції встановлено, що з метою належного виконання певною особою своїх зобов'язань за кредитним договором № 012/1-2012/840 від 30.05.2012 між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Сімейний відпочинок" 21.05.2014 укладений договір іпотеки.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.
Статтями 15 та 16 ГПК України передбачено територіальну та виключну підсудність справ господарському суду.
Так, відповідно до ст.16 ГПК України, справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, що оскільки майно (земельні ділянки) про звернення стягнення на яке, як предмет іпотеки, шляхом визнання права власності, пред'явлено позов, знаходиться у Київській області, Бородянський район, Дружнянська сільська рада, то відповідно до правил виключної підсудності справ, дана справа відноситься до підсудності Господарського суду Київської області, за місцезнаходженням майна, відповідно до ст.16 ГПК України.
Крім того, у відповідності до узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин із змінами і доповненнями, внесеними повідомленням Верховного Суду України від 01.12.2011 року роз'яснено, якщо предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки (статті 33, 39 Закону № 898-IV "Про іпотеку") тощо, то суд застосовує положення про виключну підсудність.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що згідно ч. 3 ст. 16 ГПК України справа має розглядатись господарським судом в порядку виключної підсудності за місцезнаходженням цього майна, і не може розглядатися за загальними правилами підсудності, визначеними у ч. 2 ст. 15 ГПК України, навіть, незважаючи на те, що спір про право власності на майно виник при виконанні кредитного та іпотечного договорів, оскільки предметом позову у справі є, зокрема, вимоги про визнання права власності на іпотечне майно.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанову Вищого господарського суду України від 22.04.2015 у справі №914/3119/14, відповідно до якої, як стверджує скаржник, в аналогічному спорі касаційний суд прийшов до висновку про її розгляд за правилами територіальної підсудності (ч. 2 ст. 15 ГПК України), відхиляються судовою колегією, оскільки, предметом спору у зазначеній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку шляхом продажу майна (без визнання права власності на неї), що й регулюється вказаною нормою, в даному ж випадку, предметом спору є, як вже зазначалось вище, й про що, відповідно, відомо скаржнику (відповідачу), звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки (земельні ділянки), тобто, дана справа не підпадає під ознаки справ, які мають розглядатися за правилами територіальної підсудності. З аналогічних підстав відхиляють доводи скаржника з посиланням на інші постанови Вищого господарського суду України.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції, а тому відхиляються, як безпідставні.
Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документа не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейний відпочинок" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 у справі №911/2599/15 - без змін.
Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА
Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА
Т.П. КОЗИР