18 листопада 2015 року Справа № 876/10182/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,
з участю секретаря судового засідання - Волошин М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_6 в інтересах громадянина Бангладешу ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2015 року у справі за позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Бангладешу ОСОБА_3 про примусове видворення з України, -
Позивач - Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся в суд з позовом, в якому просив на підставі ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статусу іноземців та осіб без громадянства» примусово видворити з України громадянина Бангладешу ОСОБА_3.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2015 року позов задоволено. Примусово видворено громадянина Бангладешу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник позивача - ОСОБА_6 в інтересах громадянина Бангладешу ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що громадянин Бангладешу ОСОБА_3 легально перебуває на території України, що підтверджується посвідкою на тимчасове проживання НОМЕР_1 від 31 липня 2015 року, яка дійсна до 30 липня 2016 року. Крім того, на сторінці 5 вказаної посвідки наявні відомості про реєстрацію місця перебування відповідача за адресою: АДРЕСА_1. Реєстрація проведена Приморським РВ у м.Одеса ГУДМС України у Одеській області та дійсна з 04 серпня 2015 року по 04 лютого 2016 року. Крім того, відповідач не володіє українською мовою та не мав можливості отримання належної правової допомоги. В матеріалах адміністративної справи відсутні дані про те, що відповідач отримав належне роз'яснення правових наслідків своїх дій, а також рішення про примусове повернення і мав можливість отримати правову допомогу та оскаржити дане рішення до суду. Просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, а також скасувати рішення «Про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України» від 08 вересня 2015 року прийняте т.в.о. начальника Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_3.
Представник позивача (апелянта) - ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими, просить апеляційну скаргу задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, разом з тим, не навів поважних причин, які б у неможливили його участь в судовому засіданні, крім того, його явка не є обов'язковою, а справа належить до категорії справ, які розглядаються у скорочені строки, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача (апелянта), перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 31 серпня 2015 року громадянин Бангладешу ОСОБА_3 був затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 329 прикордонного знаків на відстані 500 метрів до Державного кордону, за спробу незаконного перетину Державного кордону із України в Угорщину, поза пунктом пропуску у складі групи осіб без документів, що посвідчують особу.
Вказаний факт зафіксовано у протоколі про адміністративне затримання від 31 серпня 2015 року.
02 вересня 2015 року начальник відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Чопського прикордонного загону підполковник Олійник А.В. прийняв рішення про примусове повернення з України громадянина Бангладешу ОСОБА_3 та поміщення останнього в пункт тимчасового перебування іноземців осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності підстав вважати, що відповідач перебуває на території України незаконно та без будь-яких документів, а тому повинен бути примусово видворений за рішенням суду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.
Ст.ст.9,29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року) визначено, що ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
У ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04 листопада 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11 вересня 1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено випадки коли іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворені за межі України.
Зокрема, передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Згідно з ч.3 ст.26 вказаного Закону один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту державного кордону.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Таким чином, примусовому видворенню передують дві обставини, а саме: прийняття рішення про примусове повернення, яке відповідає усім вимогам чинного законодавства та встановленій формі і ухилення від виїзду після прийняття такого рішення.
Згідно з п.2.1 «Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України № 353/271/150 від 23 квітня 2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 травня2012 року за № 806/21119, у рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець повинен виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення, а іноземець зобов'язаний самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
У додатку 1 до Інструкції міститься затверджена форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства.
Дослідивши в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи рішення про примусове повернення з України громадянина Бангладешу ОСОБА_3 від 02 вересня 2015 року, колегія суддів встановила, що таке рішення позивача не відповідає вимогам Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, зокрема, в частині визначення строку, протягом якого іноземець повинен виїхати з України, а також щодо ознайомлення такого із прийнятим рішенням.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вже на наступний день після вказаного рішення- 03 вересня 2015 року, позивач звернувся в суд з позовом про примусове видворення, не з'ясувавши обставин добровільного виконання рішення про примусове повернення.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у громадянина Бангладешу ОСОБА_3 є посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_1 від 31 липня 2015 року, яка дійсна до 30 липня 2016 року, на сторінці 5 вказаної посвідки наявні відомості про реєстрацію місця перебування відповідача: АДРЕСА_1. Реєстрація проведена Приморським РВ у м.Одеса ГУДМС України у Одеській області та дійсна з 04 серпня 2015 року по 04 лютого 2016 року.
Відповідно до Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України №681 від 15 липня 2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 серпня 2013 року за № 1335/23867, посвідка на тимчасове проживання - це документ, що засвідчує особу іноземного громадянина або особи без громадянства та підтверджує отримання ним дозволу на тимчасове проживання в Україні.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідач не володіє українською мовою та перебував в умовах фактичної ізоляції (в пункті тимчасового перебування) без можливості отримання належної правової допомоги.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач - громадянина Бангладешу ОСОБА_3 отримав належне роз'яснення правових наслідків своїх дій, а також рішення про примусове повернення і мав можливість отримати правову допомогу та оскаржити дане рішення до суду.
Таким чином, враховуючи невідповідність оскаржуваного рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства вимогам чинного законодавства, неотримання процедури щодо примусового повернення, а також наявність у громадянина Бангладешу ОСОБА_3 посвідки та тимчасове проживання, колегія суддів вважає, що в силу вимог ч.8 ст.26 та ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» застосування щодо відповідача примусового видворення є помилковим, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними та обґрунтованими і спростовують висновки суду першої інстанції.
Разом з тим, апеляційна вимога про скасування рішення «Про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України» від 08 вересня 2015 року прийнятого т.в.о. начальника Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, оскільки в силу вимог ч.4 ст.195 КАС України такі не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим в силу вимог ст.202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_6 в інтересах громадянина Бангладешу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2015 року у справі № 308/11023/15-а - скасувати, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді А.Р. Курилець
М.П. Кушнерик
Повний текст постанови виготовлено 20 листопада 2015 року.