20 жовтня 2015 року 810/3631/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2015 №Ф-8589-23/58.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач всупереч нормам чинного законодавства нарахував йому борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску не врахувавши, що позивач здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та є пенсіонером за віком і звільнений від сплати єдиного внеску в силу положень статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Дії відповідача щодо зобов'язання позивача сплатити єдиний соціальний внесок вважає протиправними, а вимогу щодо сплати заборгованості - незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.
Відповідач заперечень проти позову, заяв, клопотань не подавав.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.08.2015, позивач 07.02.1997 зареєстрований як фізична особа-підприємець (том 1 а.с. 15-16).
Із свідоцтва платника єдиного податку серії Б №722390 від 25.05.2012 судом встановлено, що ФОП з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування (том 1 а.с. 12).
Позивачу призначена пенсія за віком довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням №2251111942 серії ААЖ №964544 від 17.02.2012 (том 1 а.с. 9).
Окрім цього, в матеріалах справи наявна копія посвідчення серії В-П №211723 від 29.05.1998 з якого випливає, що позивач постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) (том 1 а.с. 9).
Судом встановлено, що 15.07.2015 ДПІ сформовано та направлено на адресу ФОП вимогу №Ф-8589-23/58 про сплату боргу (недоїмки) щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 7464,68 грн. (у тому числі 7408,34 грн. - недоїмка, 33,14 грн. - штраф, 23,20 грн. - пеня) (том 1 а.с. 11).
Із розрахунку суми недоїмки, яка становить 7408,34 грн. випливає, що вона складається із: 447,86 грн. - за IV квартал 2011року, 1116,99 грн. - І квартал 2012 року, 1138,86 грн. ІІ квартал 2012 року, 1147,17 грн. - ІІІ квартал 2012 року, 1169,40 грн. - IV квартал 2012 року, 1194,03 грн. - І квартал 2013 року, 1194,03 грн. - ІІ квартал 2013 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (редакція, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2464-VI) встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 цього ж Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
З 06.08.2011 набрав чинності Закон України від 07.07.2011 №3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", яким статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною четвертою, і відповідно до якої, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд звертає увагу на те, що зазначеною нормою Закону чітко визначено, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та одночасно є пенсіонерами, що отримують пенсію за віком або по інвалідності, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Окрім цього, позивач є пенсіонером за віком в розумінні положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), оскільки, йому призначена і виплачується пенсія за віком, як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (абз.22 ст.1 Закону №1058-IV).
За приписами абзацу 1 статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV.
У даному випадку, положення статті 55 Закону №796-XII потрібно розуміти в контексті з положеннями статті 26 Закону №1058-IV, а відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом №1058-IV, за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Отже, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, є пенсіонерами за віком. Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI, проте, не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом Україні у постанові від 15.04.2014 в адміністративній справі №21-25а14, яка в силу положень статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Положеннями статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Водночас, необхідно зазначити, що, призначення чи виплата такого виду пенсійних виплат, як пенсія за віком із зниженням пенсійного віку цим Законом не передбачена.
Статтею 2 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" визначено види державних пенсій, а саме: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (пункт "б" статті 2 втратив чинність у частині призначення соціальних пенсій згідно із Законом України від 31.05.2005 №2603-IV).
Отже, із системного аналізу законодавства України у сфері пенсійного забезпечення випливає, що є чотири різновиди трудових пенсій, в тому числі і пенсія за віком, яка і включає в себе пенсію за віком на пільгових умовах.
Суд звертає у вагу на те, що ДПІ не надано доказів того, що позивач, відповідно до статті 12 Закону №1058-IV, уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Окрім цього, відповідач не подав заперечень щодо призначення позивачу пенсії відповідно до Закону №796-XII та перебування позивача на спрощеній системі оподаткування.
Ураховуючи наведене, а також те, що ФОП є платником єдиного податку з 01.01.2012, отримує пенсію за віком, яка призначена довічно з лютого 2012 року, суд приходить до висновку, що вимога ДПІ від 15.07.2015 №Ф-8589-23/58 є протиправною та підлягає скасуванню в частині нарахування позивачу недоїмки (штрафу, пені) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період: лютого - березня 2012 року, ІІ кварталу 2012 року, ІІІ кварталу 2012 року, IV кварталу 2012 року, І кварталу 2013 року, ІІ кварталу 2013 року.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідач всупереч зазначеним вище положенням Кодексу адміністративного судочинства України, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду належних доказів правомірності його дій щодо прийняття відповідної вимоги.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 15.07.2015 №Ф-8589-23/58 в частині нарахування боргу (недоїмки, штрафу, пуні) щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий - березень 2012 року, ІІ квартал 2012 року, ІІІ квартал 2012 року, IV квартал 2012 року, І квартал 2013 року, ІІ квартал 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Басай О.В.