05 листопада 2015 року м. Київ К/800/44007/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Моторного О.А.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014
у справі 804/6161/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РТС Україна»
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси
Головного Управління Міндоходів в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариства з обмеженою відповідальністю «РТС Україна» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 позов задоволено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «РТС Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Ферко» за період з 01.09.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 11.11.2013 №2571/15-53-22-3/13903152
Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України.
На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за №0002832230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 107127грн. та 26782грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0002842230, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13754грн.
Приймаючи спірні рішення фіскальний орган виходив з того, що договір поставки №21032 від 21.03.2012 не мав реального товарного характеру.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Керуючись наведеними правилами формування податкового кредиту, суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів встановили, що виконання спірних операцій з поставки ТОВ «Ферко» товару позивачу підтверджується актами приймання-передачі товару, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі, складськими документами на зерно.
Зазначений товар, як встановили суди, був використаний позивачем у власній господарській діяльності.
Також матеріалами справи підтверджується наявність у названого контрагента юридичної правосуб'єктності та реєстрації у податковому органі (у тому числі й платника ПДВ) на час виконання розглядуваних господарських операцій.
На підставі цього, з огляду на існуючу в податковому праві презумпцію реальності господарської операції та достовірності поданих платником первинних документів (доки вказані факти не спростовано податковим органом в установленому порядку) суди обох попередніх інстанцій дійшли об'єктивного висновку про реальність виконання цих операцій та їх відображення у податковому обліку Товариства відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належних документів первинного обліку.
Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі 804/6161/13-а слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області відхилити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі 804/6161/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді О.А. Моторний
О.І. Степашко