05 листопада 2015 року м. Київ К/800/532/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Моторного О.А.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.09.2013
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013
у справі №825/3068/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтагазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз»
до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області
про скасування податкового повідомлення-рішення
Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в особі Нафтагазовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Чернігівнафтогаз») звернулось до суду з позовом до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, Бахмацька ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0000251500.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013, позовні вимоги задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області було проведено камеральну перевірку податкового розрахунку НГВУ «Чернігівнафтогаз» за договором про спільну діяльність від 19.01.1999 №35/4 за період січня 2013 року, за результатами якої складено акт від 21.03.2013 №9/15-009/534663345.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 263.9.1 ст. 263 Податкового кодексу України, що призвело до нарахування заниженого податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафти) за період січня 2013 року на суму 298469,40 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0000251500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: плата за користування надрами для видобування нафти у розмірі 298469,40 грн. ( у т.ч. за основним платежем - 198979,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 99489,80 грн.)
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України, ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин установлюються у відповідних розмірах, в т. ч. нафта, конденсат з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів за тонну визначено розмір - 39%. При цьому також враховується, що приміткою до пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України визначено: в умовах дії угоди про розподіл продукції для нафти та конденсату, видобутих в межах території України, континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони України, плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється із застосуванням ставки у розмірі 2% від вартості видобутих корисних копалин, решта плати за користування надрами враховується при визначенні частин розподілу продукції між інвестором і державою.
Відповідно до пп. 263.9.2 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України, додаткові обсяги вуглеводневої сировини, видобуті внаслідок виконання діючих або нових інвестиційних проектів (програм, договорів), якими передбачено нарощування видобутку вуглеводневої сировини, на ділянках надр (родовищах, покладах), що характеризуються погіршеними гірничо-геологічними умовами (важковидобувні) або виснаженістю в процесі розробки в попередніх періодах, на окремих діючих свердловинах після капітального ремонту, свердловинах, що відновлюються з числа ліквідованих, нових свердловинах чи групах свердловин, що розташовані на таких ділянках надр, оподатковуються за ставкою 2% від вартості додаткового видобутку відповідної вуглеводневої сировини.
Абзацами 2-4 пп. 263.9.2 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України встановлено, що порядок відбору та затвердження нових інвестиційних проектів (програм, договорів), якими передбачено нарощування видобутку вуглеводневої сировини, порядок визначення додаткових обсягів вуглеводневої сировини, а також порядок контролю за виконанням таких інвестиційних проектів (програм), визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного розвитку.
Перелік ділянок надр та/або об'єктів ділянок надр, на яких реалізуються нові інвестиційні проекти (програми, договори), визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у нафтогазовому комплексі.
Норми цього підпункту поширюються в т. ч. на учасників договорів про спільну діяльність, відповідно до яких вартість вкладу підприємств, частка держави у статутному капіталі яких 25% та більше, господарських товариств, 25% та більше акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніх підприємств, представництв та філій таких підприємств і товариств становить 25% та більше загальної вартості вкладів учасників договорів про спільну діяльність.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19.01.1999 між ВАТ «Укрнафта» та ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» було укладено договір про спільну діяльність в Прилуцькому нафтогазопромисловому районі №35/4, який з 12.02.1999 взято на податковий облік до Прилуцької ОДПІ Чернігівської області. Між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов даного договору, підписано та скріплено печатками підприємств.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 вказаного договору, юридичною особою, від імені якої ведеться спільна діяльність, учасниками визнається ВАТ «Укрнафта», а вся фактична організаційна, фінансова і виробничо-комерційна діяльність з виконання договору здійснюється виконавчою дирекцією під контролем Комітету з управління, повноваження якого визначені в ст. 12 даного договору. При цьому, ведення спільних справ, пов'язаних з виконанням вищевказаного договору, покладено на виконавчу дирекцію, посадові особи якої згідно ст. 13 договору знаходяться у трудових відносинах з ВАТ «Укрнафта» у складі НГВУ «Чернігівнафтогаз».
За період січня 2013 року податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафти), що видобувається в Україні, формувалися позивачем у розрахунку на обсяги нафти, що видобуті у процесі виконання договору про спільну діяльність від 19.01.1999 №35/4 у Скороходівському родовищі, розташованому на території Талалаївського району Чернігівської області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2000 №699 «Про визначення нафтових родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами» визначено нафтові родовища (згідно з додатком) такими, що належать до родовищ з важковидобувними виснаженими запасами, у т. ч. родовища Чернігівської області: Прилуцьке, Гнідинцівське, Малодівицьке, Богданівське, Щурівське, Скороходівське, та визначено базові обсяги видобутку нафти на період 1999-2019 роки, встановлені Міністерством палива та енергетики України.
Отже, введення в дію Податкового кодексу України не відміняє дію гарантії, що була надана згідно з Указом Президента України від 17.06.1996 №433/96 «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами» та постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2000 №699 «Про визначення нафтових родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами», і полягає у звільненні від рентної плати за додатково видобуту нафту понад базові обсяги на Прилуцькому, Гнідинцівському, Малодівицькому, Богданівському, Щурівському, Скороходівському родовищах, визначених Кабінетом Міністрів України як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами, протягом усього періоду експлуатації зазначених родовищ.
Крім того, пп. 263.9.2 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України містить положення, направлені на податкове стимулювання інвестиційної діяльності, які за своєю суттю аналогічні тим, які містилися в Указі Президента України від 17.06.1996 №433/96 «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами» при визначенні розміру податкових зобов'язань із рентної плати за нафту, газ та газовий конденсат, що видобувається в Україні.
Таким чином, встановивши норми оподаткування за ставкою 2% від вартості додаткового видобутку відповідної вуглеводневої сировини внаслідок виконання діючих або нових інвестиційних проектів, законодавець тим самим підтвердив дію раніше наданих Указом Президента України від 17.06.1996 №433/96 «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами» гарантій інвестиційної діяльності при дорозробці нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами.
Раніше гарантії інвестиційної діяльності давали підстави для збереження умов стабільного податкового навантаження в умовах, коли основним ресурсним платежем за видобуток нафти була рентна плата, однак на даний час ці гарантії для діючих інвестиційних проектів реалізуються шляхом оподатковуються за ставкою 2% від вартості додаткового видобутку відповідної вуглеводневої сировини.
Таким чином, при здійсненні діяльності з видобування додаткових обсягів нафти на Скороходівському родовищі Талалаївсько-Рибальського нафтогазоносного району Східного нафтогазоносного регіону України позивач в рамках договору про спільну діяльність №35/4 тривалий час правомірно керувався вищевказаними гарантіями, які були направлені на досягнення позитивних результатів у нарощуванні видобутку нафти на виснажених родовищах.
При цьому, дії позивача щодо декларування податкових зобов'язань з рентної плати з урахуванням гарантій інвестиційної діяльності шляхом звільнення від рентної плати були предметом розгляду судами у справах №№ 18/147(6/192), 6/356, 6/208, 11/179, 20/29 (11/149 (6/131)), 18/75, 5028/12/67/2012, по яких було прийнято відповідні рішення, якими зокрема встановлено, що Указ Президента України від 17.06.1996 №433/96 «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами» стимулював залучення інвестицій в дорозробку нафтових родовищ шляхом гарантування звільнення від рентної плати за додатково видобуті нафту і газ понад базові обсяги протягом усього періоду експлуатації зазначених родовищ, визначених Кабінетом Міністрів України як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами.
Тобто періодом дії гарантій є увесь період експлуатації визначених родовищ.
Разом з тим, гарантії, що були надані згідно Указу Президента України від 17.06.1996 №433/96 «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами» та постанови Кабінету Міністрів України №699 продовжують діяти, оскільки щодо них зберігається дія норми абз. 4 ч. 1 ст. 19 Закону України від 18.09.1991 №1560-XII «Про інвестиційну діяльність», де зокрема зазначено, що державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.
Таким чином, з аналізу норм чинного законодавства випливає, що у 2013 році в частині нарахування плати за додаткові обсяги нафти, видобуті внаслідок виконання інвестиційних проектів (програм) на ділянках надр (родовищах, покладах), що характеризуються погіршеними гірничо-геологічними умовами (важковидобувні) або виснаженістю в процесі розробки в попередніх періодах, діє механізм економічного стимулювання, аналогічний раніше передбачуваному, згідно Указу Президента України від 17.06.1996 № 433/96 «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами».
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №1-7/99 за конституційним зверненням Національного Банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 (справа №1-рп/99), за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, з моменту введення в дію Податкового кодексу України гарантія, що була надана згідно Указу Президента України від 17.06.1996 №433/96 «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами» та постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2000 №699 «Про визначення нафтових родовищ з важковидобувними та виснаженими запасами», не відміняє дію гарантії захисту інвестиційної діяльності.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)О.А. Моторний
(підпис)М.О. Федоров