12 листопада 2015 року м. Київ К/800/36549/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Гончар Л.Я.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання забезпечити житлом, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації щодо неврахування особливих пільг позивача під час обліку і забезпечення житлом в період з 25 листопада 2002 року до теперішнього часу; визнати протиправною бездіяльність Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації щодо неврахування особливих пільг позивача під час здійснення обліку і забезпечення житлом в період з 31 січня 2011 року до теперішнього часу; визнати протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації щодо неврахування особливих пільг осіб, що підлягають забезпеченню житлом в тримісячний строк, у тому числі позивача, під час здійснення обліку і виділення однокімнатних квартир у період з 25 листопада 2002 року до теперішнього часу, а також зобов'язати Київську міську державну адміністрацію та Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію надати позивачу окрему однокімнатну благоустроєну квартиру в порядку, визначеному розділом ІІІ Житлового кодексу Української РСР.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судам норм матеріального та процесуального права та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 25.11.2002 р. №769 відповідно до Житлового кодексу Української РСР, "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", "Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей" прийнятий на квартирний облік один в зв'язку з проживанням осіб різної статі старше 9 років в одній кімнаті, для надання житлової площі по першочерговій категорії ветеранів військової служби.
14.11.2002 р. позивач звернувся з заявою про прийняття його на квартирний облік за місцем проживання для одержання житлової площі, в якій також зазначено про прибуття в місто Київ у жовтні 1990 р. після звільнення зі Збройних сил.
Судами встановлено та підтверджено витягом з облікової справи, що позивач перебуває на квартирному обліку: в загальній черзі - 6378; в списку першочерговиків - 1469; за категорією обліку ветерани військової служби - 3.
Позивач, 16.11.1990 року звільнений з дійсної військової служби на підставі пункту "а" (за віком) статті 59 та має право на пільги, передбачені, в тому числі постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року №193.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали, що вимога ОСОБА_4 зобов'язати відповідачів забезпечити його житлом без урахування черговості є безпідставною.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
За змістом статті 15 Житлового кодексу Української РСР здійснення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, прийняття рішення про надання жилих приміщень належить до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад.
Відповідно до статті 38 Житлового кодексу Української РСР порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
Відповідно до пункту 7 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надається пільга з першочергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов (абзац перший). Позачергово забезпечуються житлом ветерани військової служби, які при звільненні з військової служби здали державним органам займане ними у військових містечках жиле приміщення та не були забезпечені іншим жилим приміщенням для постійного проживання та яким виповнилося 60 і більше років, а також сім'ям померлих ветеранів (абзац другий).
Таким чином, з урахуванням наведених положень статей 45, 46 Житлового кодексу Української РСР та пунктів 44, 46 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість тверджень щодо відсутності правових підстав у Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації приймати на квартирний облік позивача як такого, що потребує поліпшення житлових умов у зв'язку з проживанням осіб різної статі старше 9 років в одній кімнаті по першочерговій категорії ветеранів військової служби, позаяк така підстава визначена Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Крім того, як вірно вказано судами, ОСОБА_4 скористався своїм правом на звернення до відповідних органів для поліпшення житлових умов лише у листопаді 2002 року.
Правове регулювання питань обліку та забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених з військової служби на той час визначалось статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII та відмінне від правового регулювання, яке передбачалось пунктом 45 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" та пунктом 19 "Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей".
Крім того, як свідчать паспортні дані позивача, він після звільнення з військової служби зареєстрований з 1994 року в місті Обухові Київської області, а з 1996 року - в селі Приморське Феодосійського району Кримської області, водночас як пункт 45 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" та пункт 19 "Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей" визначали необхідною умовою для розгляду питання про отримання військовослужбовцями, звільненими з військової служби житла у першу чергу, але не пізніше, ніж у тримісячний строк саме з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідної житлової комісії з заявою про врахування йому пільги, встановленої пунктом 45 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" та пунктом 19 "Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей" після прийняття розпорядження від 25.11.2002 р.
Отже, питання про прийняття особи на квартирний облік, встановлення категорії обліку, врахування пільг, визначених іншими нормативно-правовими актами щодо права на покращення житлових мов, відносяться в даному випадку до компетенції Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Разом з тим, вказане питання не розглянуто відповідачем за відсутністю відповідного звернення ОСОБА_4
За таких обставин, необґрунтованим є твердження про бездіяльність Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, щодо неврахування позивачу пільги відповідно до пункту 45 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" та пункту 19 "Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей" під час прийняття його на квартирний облік.
Згідно зі статтею 43 Житлового кодексу Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості (частина перша). З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (частина третя). Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень) (частина четверта).
Згідно з витягами з облікових справ особи, які перебувають на квартирному обліку за категорією обліку ветерани військової служби були прийняті на облік 21.04.1999 р. та 20.03.2000 р., тобто перед прийняттям на облік позивача, 25.11.2002 р. Таким чином, вимога позивача зобов'язати відповідачів забезпечити позивача однокімнатною квартирою без урахування черговості є безпідставною.
Стосовно вимоги про визнання протиправною бездіяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо неврахування ОСОБА_4 вказаної пільги, то вказане питання не відноситься до компетенції цього органу та ним не розглядалось.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: