05 листопада 2015 року м. Київ К/800/32931/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Моторного О.А.
Степашка О.І.
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014
у справі № 2а/0470/5525/12
за позовом Приватного підприємства ?Багатопрофільна приватна фірма
?Південьбуд?
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.
Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у
Дніпропетровській області
про скасування рішення
Приватне підприємство ?Багатопрофільна приватна фірма ?Південьбуд? звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000392302 від 15.05.2012.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000392302 від 15.05.2012.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ ?Інтерсервіс-постач?, ТОВ ?Гранд-Буд Престиж? за період 01.12.2010 по 31.12.2010, ТОВ ?Агро строй комплекс? за період з 01.01.2010 по 31.08.2010 та складено акт № 1048/222/21943326 від 04.05.2012.
За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000392302 від 15.05.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1474283, 75 грн.: основний платіж 1179427 грн., штрафні санкції 294856,75 грн.
Перевіркою встановлено, що господарські операції позивача по взаємовідносин з ТОВ ?Інтерсервіс-Постач?, ТОВ ?Агро строй комплекс? та ТОВ ?Гранд-Буд Престиж? є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Адже податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з діями його контрагентів по виконанню своїх податкових обов'язків, з наявністю у платника інформації про взаємовідносини його постачальників з податковими органами. Чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по реалізації товарів (виконанню робіт, послуг) та їх оплаті, а також за сплатою ними податку до бюджету і поданням до податкового органу будь-яких документів.
Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України ?Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні? підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
З матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ ?Інтерсервіс-Постач?, ТОВ ?Гранд-Буд Престиж?, ТОВ ?Агро Строй Комплекс?.
Наведені обставини встановлені відповідачем в ході перевірки, складені на виконання перелічених договорів первинні документи досліджені відповідачем, питання щодо правильності їх складання та змісту не виникали.
Укладені позивачем з переліченими вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами. Позивачем на спростування доводів відповідача надано: податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт, рахунки-фактури.
Вказаний вирок підтверджує лише факт скоєння кримінального злочину посадовою собою ТОВ ?Агро строй комплекс? та ТОВ ?Гранд-буд Престиж? та створює правові наслідки лише для цих підприємств.
Кримінальна справа у сфері порушення податкового законодавства щодо посадових осіб позивача не порушувалась, судові рішення в межах кримінальної справи відносно позивача не приймались.
Про наявність вироку, в якому були б встановлені обставини щодо фіктивного підприємництва з використанням ТОВ ?Інтерсервіс-Постач?, ТОВ ?Гранд-Буд Престиж?, ТОВ ?Агро Строй Комплекс?, ДПІ в судовому процесі (в тому числі і в касаційній скарзі), не вказує, так само, як і про інші результати кримінального провадження, на яке є посилання в акті перевірки.
Обов'язок доведення недостовірності інформації, наведеній в документах обліку, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит, в силу припису частини другої ст. 71 КАС України покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень, який заперечує проти позову про визнання його рішення протиправним.
Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України ?Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців? якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Довід позивача про його необізнаність з дійсними намірами засновників контрагентів та осіб, які діяли від імені товариств, в судовому процесі ДПІ не спростовано.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі № 2а/0470/5525/12 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі № 2а/0470/5525/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді О.А. Моторний
О.І. Степашко